ПОДАТКОВА ІНФОРМУЄ
Військовослужбовці — це громадяни України, які проходять дійсну військову службу у складі Збройних сил України та інших військ відповідно до Закону України.
До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової служби і військової служби за контрактом Збройних сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, військовослужбовці жінки, курсанти військово-навчальних закладів.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Чинним законодавством передбачено норми, які регулюють трудові права працівників, що проходять військову службу за контрактом, строкову військову службу, за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 119 Кодексу законів про працю України визначено, що на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»”, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Статтею 10 Закону України «Про відпустки» визначено, що щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються особам, звільненим після проходження строкової військової, служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання.
Статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» встановлено, що учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Крім того, відповідно до чинного законодавства України до військовослужбовців застосовуються такі пільги:
Слід зазначити, що вказані трудові гарантії також зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та знаходяться на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування у закладах охорони здоров’я незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня визнання судом їх померлими;
Враховуючи вище викладене слід зробити висновок, для того, щоб скористатися вищенаведеними пільгами, необхідно надати до відділу кадрів копію посвідчення учасника бойових дій.
У разі якщо Ви маєте додаткові питання по цій статті чи ваші права порушують, або Ви потребуєте допомоги в судах, і не маєте коштів на адвоката – звертайтеся у відділ «Коломацьке бюро правової допомоги» Богодухівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює з понеділка по четвер з 08-00 до 17-00, у п’ятницю з 08-00 до 15-45, за адресою: сел. Коломак, вул. Свободи, 8. тел. (05766)56-316.
Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів).
Батьки відповідальні за своїх дітей і мають їх утримувати до повноліття – добре відомий усім факт, але й повнолітні син чи донька зобов‘язані піклуватися про свої батьків.
Утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батьками дитині. В нормальних умовах діти добровільно допомагають своїм непрацездатним батькам і турбуються про них.
У законодавстві України закріплено обов’язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків. Статтею 51 Конституції України визначено, що повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Ця конституційна норма знайшла своє відображення і у Сімейному кодексі України.
Обов`язок повнолітніх дітей утримувати батьків чинним законодавством не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу і виникає на підставі сукупності наступних умов:
Яким чином сплачуються аліменти на утримання батьків?
Аліменти та інші додаткові витрати на утримання батьків можуть сплачуватися:
Позовна заява про стягнення аліментів подається у порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням чи перебуванням відповідача або позивача.
До позовної заяви додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (стягнення аліментів), наприклад:
– документи, що підтверджують доводи позивача про потребу в матеріальній допомозі (довідка з управління Пенсійного фонду про розмір пенсії, довідка з лікувальної установи про захворювання тощо);
– довідка про склад сім’ї;
– довідка про заробітну плату відповідача (у разі наявності) тощо.
Позов про стягнення аліментів може бути пред’явлений до одного з дітей, до кількох з дітей або до всіх дітей разом. У випадку пред’явлення позову до одного з дітей, суд за власною ініціативою має право притягнути до участі у справі інших дітей, незалежно від того пред’явлено до них позов чи ні.
За подання позовної заяви у справах про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Як встановлюється розмір аліментів?
Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Розмір аліментів визначається в судовому порядку в залежності від матеріального та сімейного становища батьків та дітей. При цьому судом враховуються всі заслуговуючи на увагу інтереси сторін: непрацездатність батьків та їх потреба у матеріальній допомозі, матеріальне становище дітей, догляд дітей за батьками тощо.
Які наслідки ухилення від утримання непрацездатних батьків?
За ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків законодавством передбачена адміністративна (ст. 183-1 КУпАП) та кримінальна (ст. 165 КК України) відповідальність.
Крім того, дітям, які не бажають піклуватися про батьків, слід пам’ятати, що за рішенням суду вони можуть бути усунені від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вони ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Коли діти звільняються від обов’язку утримання батьків?
Обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги не є абсолютним.
Існують обставини через дію яких діти звільняються від обов’язку утримувати своїх батьків якщо судом буде встановлено:
– мати, батько, що заявляють вимоги про надання їм утримання, ухилялися від виконання батьківських обов’язків, дочка, син можуть бути звільнені від обов’язку надавати їм утримання та обов’язку брати участь у додаткових витратах;
– мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 3 роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.
У виняткових випадках, наприклад відсутність у батьків будь-яких коштів для існування, тяжку хворобу тощо, суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більше як 3 роки.
Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 3 роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.
