Пандемія коронавірусної хвороби позбавила багатьох українців можливості подорожувати. Наразі до країн ЄС можуть поїхати лише певні категорії громадян України в окремих випадках. Наприклад, якщо є дозвіл на роботу в іншій країні, за кордоном проживають близькі родичі або людина потребує на невідкладне лікування.

Здавалася б, протиепідемічні обмеження мають призвести до зменшення кількості випадків торгівлі людьми. Проте у Третій доповіді Єврокомісії щодо боротьби з торгівлею людьми, що була оприлюднена 20 жовтня 2020 року, міститься попередження про збільшення кількості жертв торгівлі людьми в умовах економічного спаду, що пов’язаний із кризою коронавірусу. Окрім «традиційних» форм експлуатації – проституції, примусового жебрацтва та примусової праці в умовах зростаючого безробіття додалися різні форми експлуатації людей на будівництві, у догляді та у домашніх роботах.

Що таке торгівля людьми? Як отримати допомогу, якщо ви постраждали від торгівлі людьми? Як легально працевлаштуватися за кордоном? Які існують правила безпечного подорожування? Відповіді на ці запитання, а також корисні контакти, можна знайти у мобільному застосунку «Твоє право» у розділі «Права осіб, що постраждали від торгівлі людьми». Цей корисний застосунок можна завантажити за посиланням https://bit.ly/3iorbkE

7 правил підготовки до поїздки

Щоб подорожувати, необхідно мати паспорт громадянина України або посвідку на постійне/тимчасове проживання в Україні, а також діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон (у випадку поїздки до країни, в’їзд до якої можливий лише за наявності такого паспорта).

Для в’їзду до іншої країни необхідно мати відповідний дозвіл — міграційну карту або візу, яка відповідає меті в’їзду до країни (транзитна, туристична, робоча віза тощо).

Під час подорожі Вам знадобляться гроші: готівка у валюті країни, до якої подорожуєте, або кошти на банківській карті (а краще — комбінація цих двох варіантів). Обов’язково переконайтеся, що у Вас достатньо коштів, щоб повернутися додому в разі непередбачуваних обставин.

Візьміть у подорож телефон з увімкненим роумінгом та достатнім залишком коштів на рахунку.

Заздалегідь запишіть та тримайте при собі під час подорожі екстрені контакти: телефон поліції, швидкої допомоги та посольства/консульства України в країні перебування, контактної особи (наприклад, родича або друга) з телефонним кодом відповідної країни.

Візьміть у подорож та тримайте при собі копію страховки. Завжди рекомендовано страхувати здоров’я та життя перед початком подорожі.

Заздалегідь домовтеся про кодове слово або фразу, які викличуть тривогу у Ваших рідних чи близьких та дадуть їм зрозуміти, що Ви в небезпеці, навіть якщо хтось контролює Вашу розмову.

Щоразу, коли Ви подорожуєте за кордон, повідомляйте близькій людині точну адресу Вашого майбутнього місця перебування та залиште їй копію Вашого паспорта, Вашу поточну фотокартку та контактну інформацію осіб, з якими Ви подорожуєте. Якщо Ви їдете на роботу, надайте близьким якомога більше інформації про Вашого майбутнього працедавця та місце проживання, а також залиште копію трудового договору (контракту).

Поведінка в скрутній ситуації

Якщо під час перебування за кордоном щодо Вас чинять будь-які дії насильницького характеру:

біжіть до місця загального користування — державної/офіційної установи, бібліотеки, пошти тощо;

зверніться до лікарні, церкви, аварійних служб тощо;

якщо є можливість звернутися до установи, а не до приватної особи, краще зверніться до установи — це знизить ризик непорозуміння;

телефонуйте до поліції;

зверніться до посольства України (відповідний номер телефону Ви знайдете в текстовому повідомленні свого оператора мобільного зв’язку, яке Ви отримали при перетині кордону);

не звинувачуйте себе за ситуацію, в якій опинилися, Ви маєте право захищати себе та своє здоров’я. Пам’ятайте про те, що допомога доступна!

Застосунок «Твоє право» – це безкоштовний юридичний довідник. Він розроблений у 2018 році в рамках Програми ООН із відновлення та розбудови миру для захисту прав внутрішньо переміщених осіб та осіб, які постраждали від гендерно зумовленого насильства. У жовтні 2020 року застосунок був переданий системі безоплатної правової допомоги для його подальшого вдосконалення і розвитку у співпраці з партнерами.

Детальніше про це на нашому сайті: http://bit.ly/36gdq3M

#БПД #ПравоваДопомога #LegalAid

У зв’язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, багато підприємств, установ і організацій перевели своїх працівників на дистанційну (надомну) роботу. Це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

При дистанційній (надомній) роботі правила внутрішнього трудового розпорядку на таких працівників не поширюються, якщо інше не передбачено трудовим договором. Працівники, які працюють дистанційно , розподіляють свій робочий час самостійно.

Загальна тривалість робочого часу при цьому не може перевищувати 40 годин на тиждень, а для працівників віком від 16 до 18 років − 36 годин на тиждень, осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) − 24 години на тиждень.

Відповідно до статті 60 Кодексу законів про працю України дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше.

Крім того , роботодавець не має права в односторонньому порядку зменшувати розмір заробітної плати у зв’язку з переходом працівника на дистанційну (надомну) роботу.

Як, згідно із законодавством, має відбуватись процедура зміни істотних умов праці, та чи може працівник за своїм бажанням звернутися до роботодавця з проханням про переведення його на дистанційну роботу − Про це читайте в публікації:

https://bit.ly/3p61DfM

Під час планування  подорожі за кордон із дітьми  батьки часто стикаються із певними законодавчими питаннями. Зокрема, чи потрібен дозвіл одного чи двох батьків; як бути, якщо батьки розлучені; яким є термін дії дозволу батьків на виїзд дитини за кордон тощо.

Фізична особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України (частина третя статті 313 Цивільного кодексу України).

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують.

Документи, що дають право на виїзд з України особі, яка не досягла 16-річного віку:
паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
чинний паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, в який записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон (до закінчення строку його дії).

Згода батьків на виїзд громадянина України, який не досяг 16-річного віку, за кордон оформляється у вигляді заяви, на якій справжність їхніх підписів засвідчується нотаріально.

У випадку, якщо громадянин, який не досяг 16-річного віку, виїздить з України в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків, необхідна нотаріально посвідчена згода  другого з батьків (якщо він відсутній у пункті пропуску) із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов’язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини  за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.

У разі ненадання  тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду  із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

Разом із тим, Правилами перетинання державного кордону громадянами України передбачені випадки, коли виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, може здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків. Наприклад,  якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску, або у разі пред’явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків, рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків, визнання його безвісно відсутнім чи недієздатним тощо.

Детальніше читайте за посиланням http://bit.ly/3spTqoR