У виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України в онлайн режимі відбулась робоча нарада з питань матеріального забезпечення і страхових виплат. Захід пройшов під головуванням начальниці управління страхових виплат та матеріального забезпечення виконавчої дирекції Фонду Світлани Зарубіної за участі керівництва і профільних фахівців управлінь ВД Фонду в областях і місті Києві. Також у нараді взяли участь заступниця начальника управління – начальниця відділу матеріального забезпечення Ганна Харченко, заступниця начальника управління – начальниця відділу аналітики Лариса Сенюк, начальниця відділу страхових виплат Тетяна Кичма та заступник начальника відділу матеріального забезпечення Артур Чередник.

Зокрема, було обговорено призначення страхових виплат медичним працівникам та членам їх родин у разі гострого професійного захворювання на COVID-19. За словами Світлани Зарубіної, фахівці Фонду мають продовжувати приділяти пріоритетну увагу особам, які мають право на страхові виплати, надавати консультації і допомогу у зборі необхідних документів, максимально оперативно здійснювати призначення виплат.

Також було надано рекомендації щодо процедури верифікації страхових виплат і механізму її проведення.

Заступниця начальника управління – начальниця відділу матеріального забезпечення Ганна Харченко розповіла про особливості надання матеріального забезпечення у зв’язку із законодавчими змінами. Зокрема, в частині змін у сплаті єдиного соціального внеску фізичними особами-підприємцями, самозайнятими та членами фермерських господарств.

«Ці категорії осіб звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо за основним місцем роботи єдиний внесок за них було сплачено роботодавцем. Крім того, самозайняті особи звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони провадять незалежну профдіяльність як ФОП. Також, якщо зазначені категорії осіб отримують пенсію за віком або за вислугу років, мають інвалідність, досягли пенсійного віку та отримують відповідно до закону пенсію чи соціальну допомогу, вони можуть бути платниками ЄСВ виключно на добровільних умовах», – говорить Ганна Харченко.

У зв’язку із зазначеним, право на отримання матеріального забезпечення від ФССУ для цих осіб має особливості, оскільки застрахованою особою вважається особа, яка сплатила або за яку сплачено роботодавцем єдиний внесок.

Так, якщо у місяці, в якому зазначені особи не сплачували ЄСВ, тобто не були застрахованими, вони захворіли, отримали невиробничу травму, або настав 30 тиждень вагітності, право на матеріальне забезпечення не набувається. Самозайняті особи, зареєстровані як ФОП, набувають право на матеріальне забезпечення лише як фізичні особи-підприємці.  Особи, які отримують пенсію за вислугу років, набувають право на отримання матеріального забезпечення від Фонду за умови добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та сплати ЄСВ.

При цьому, при обчисленні середньоденного доходу для розрахунку суми матеріального забезпечення від Фонду, періоди несплати ЄСВ не виключаються із розрахункового періоду. Водночас, допомога по вагітності та пологах для таких осіб незалежно від визначеного розміру середньоденного доходу не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Також Ганна Харченко звернула увагу на зміну порядку подання звітності про нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка набула чинності з 01 січня 2021 року. Зокрема, передбачено щоквартальне подання звітності про нарахування єдиного внеску замість щомісячної звітності (наказ Міністерства фінансів від 15.12.2020 № 773).

Таким чином, задля недопущення порушення прав застрахованих осіб на своєчасне отримання виплат, Міністерством фінансів було запроваджено Розрахунок та додатки до нього, що містять персоніфіковані відомості, з типом «Звітний» як «Довідковий».

Відповідно до листа Міністерства фінансів від 27.01.2021 № 11220-02-62/2362, Розрахунок та додатки до нього з типом «Звітний» як «Довідковий» подаються роботодавцем у разі необхідності призначення застрахованим особам поза межами звітного щоквартального періоду  пенсій, матеріального забезпечення або страхових виплат. Така звітність подається виключно по тим особам, яким необхідно призначити виплати.

Пресслужба виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування України

Законом України від 16 грудня 2020 року №1086-IX «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» щодо зняття вікових обмежень для роботи на державній службі» внесено зміни до статті 118 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до внесених змін, розширено перелік посад в органах місцевого самоврядування, на яких не поширюється обмеження щодо граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, а саме на посадових осіб, які затверджуються на посади відповідною радою. До таких посад, зокрема віднесено посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости.

Окрім того, термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування може бути продовжено, але не більш як на 5 років за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради. Рішення про продовження строку перебування на службі в органах місцевого самоврядування  приймається головою відповідної ради щороку, але не більше як до досягнення посадовою особою місцевого самоврядування 70-річного віку.

З огляду на наведене, у разі досягнення посадовою особою місцевого самоврядування 65-річного віку, голова відповідної ради приймає рішення про звільнення такої особи із займаної посади в зв’язку із досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (на підставі абзацу шостого частини першої статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування») або рішення про продовження строку перебування на службі на один рік (на підставі частини другої статті 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Голова відповідної ради може приймати одне з зазначених вище рішень щороку до досягнення цією посадовою особою 70-и річного віку, особа підлягає звільненню з посади на підставі абзацу шостого частини першої статті 20 Закону.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено обмеження у вигляді граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, який становить 65 років.

Підставою припинення служби в органах місцевого самоврядування є факт досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку.

Враховуючи наведене, на осіб, які досягли 65 року та були звільнені із займаної посади до моменту набрання чинності Законом України від 16 грудня 2020 року №1086-IX «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» щодо зняття вікових обмежень для роботи на державній службі», право на продовження служби в органах місцевого самоврядування не поширюється.

Частина третя статті 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачає, що після досягнення граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування посадові особи місцевого самоврядування за рішенням відповідного голови можуть бути залишені на посадах радників чи консультантів (патронатна служба), якщо такі посади передбачені штатним розписом, на умовах строкового трудового договору.

Кожен громадянин має право на захист від незаконного звільнення. Це право гарантоване ч. 6 ст. 43 Конституцією України і забезпечується закріпленням низки законодавчих вимог до порядку припинення трудових відносин.

Якщо звільнення відбулось без законних на те підстав, відповідно до статті 233 Кодексу закону про працю України (далі- КЗпП) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин місячного строку, встановленого для подання позовної заяви про поновлення на роботі, суд може поновити цей строк.

До позовної заяви про поновлення на роботі необхідно подати наступні документи :

1. Копія наказу про прийняття на роботу.
2. Копія наказу про звільнення.
3. Довідка про розмір середньої заробітної плати за останні два календарні місяці роботи.
4. Копії позовної заяви відповідно до кількості сторін (без додатків).
5. Інші документи, які підтверджують обґрунтованість вимог позивача.
6. Довіреність представника (за необхідності).

Слід зазначити, що згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Окрім того, незаконно звільнений працівник у судовому порядку може вимагати відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що передбачено ст.  237¹ КЗпП України.

У разі визнання судом звільнення або переведення на іншу роботу незаконним, то вважається, що працівник не припиняв своєї роботи, а значить укладати новий трудовий договір із ним не потрібно, всі умови раніше укладеного договору зберігаються в повному обсязі.

Таке рішення суду про поновлення на роботі виконується невідкладно. При чому негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов’язковості і підлягає виконанню з часу його оголошення в судовому засіданні. Чекати набрання рішенням законної сили – не потрібно.

Поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, яким визнано таке звільнення незаконним, а не з дати винесення судом відповідного рішення.

В свою чергу, відповідне рішення суду вважається виконаним з дня видання  роботодавцем наказу про поновлення на роботі з внесенням відповідного запису у трудову книжку працівника .

Наказ про поновлення працівника на роботі повинен містити пункти про:

1. скасування наказу про звільнення;
2. поновлення працівника на посаді, яку він займав до звільнення ( тобто фактично допустити працівника до виконання трудових обов’язків та створити умови, за яких працівник зможе здійснювати трудові обов’язки у порядку, що мав місце до незаконного звільнення);
3. виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов’язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках – правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Одночасно, відповідно до а. 3 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»,  суд визначає працівника звільненим за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи чи організації.

Якщо ж на день прийняття судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника процедуру ліквідації підприємства, установи, організації розпочато, але ще не завершено, на вказане підприємство, установу, організацію покладається обов’язок поновлення на роботі такого працівника та здійснення на його користь визначених законодавством виплат.

Слід звернути увагу, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника передбачена відповідальність. В такому випадку виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника – юридичну особу – 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже якщо Ви вважаєте, що звільнення незаконне, в такому випадку, не зволікайте, використайте своє право звернутися до суду за захистом порушених трудових прав.

У разі якщо Ви маєте додаткові питання по цій статті чи ваші права порушують, або Ви потребуєте допомоги в судах, і не маєте коштів на адвоката  – звертайтеся в відділ «Коломацьке бюро правової допомоги» Богодухівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює з понеділка по п’ятницю з 08-00 до 17-00,  за адресою: сел. Коломак, пров. Свободи, 8. тел. (05766)56-316.

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів).