Що таке дискримінація за ознакою статі

Дискримінація за ознакою статі – це ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до законодавства жінкам і чоловікам мають забезпечуватись рівні права та можливості при працевлаштуванні, просуванні кар’єрними сходинками на роботі, під час підвищення кваліфікації та перепідготовки.

Що не можна вважати дискримінацією

Законодавчо передбачені норми, які не вважаються дискримінацією за ознакою статі, це:

• спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини (випадки, коли тільки в силу фізичних особливостей та необхідності виконання природної функції народження і вирощування дітей жінки потребують більшої підтримки);
• обов’язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом;
• різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом (у силу фізичних особливостей жінок і чоловіків);
• особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я;
• позитивні дії (створення додаткових можливостей, спрямованих на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях жінок і чоловіків щодо реалізації прав і свобод.

Які бувають форми дискримінації

Дискримінація за ознакою статі буває як пряма, так і непряма.

Пряма дискримінація характеризується як намір дискримінувати особу певної статі. Наприклад, роботодавець під час прийняття претендента на певну посаду (яка не передбачає виконання специфічної роботи, яка може виконуватись виключно чоловіками) відмовляє у працевлаштуванні жінці, посилаючись на те, що на зазначену посаду розглядаються резюме виключно чоловіків.

Непряма дискримінація зумовлена впливом політики або певних заходів. Це відбувається тоді, коли неначе при формально нейтральних правилах особи однієї статі потрапляють у невигідне становище в порівнянні з особами іншої статі. Прикладом може бути мінімальний критерій кар’єрного росту для певної професії, у зв’язку з чим з претендентів може бути виключено набагато більше жінок, ніж чоловіків.

Формами дискримінації також є

• підбурювання до дискримінації
• пособництво у дискримінації
• утиск.

Куди звертатись у випадку дискримінації за ознакою статі

У залежності від ситуації, яка склалась внаслідок дискримінації за ознакою статі, особа має право звернутись за захистом порушених прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Письмові звернення до Уповноваженого можна надсилати за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008; на електронну пошту: hotline@ombudsman.gov.ua.

В Україні також діє Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації громадської організації «Ла Страда» Можна звернутися за тел.: 0 800 500 335 або короткий номер з мобільного 116 123, а також Урядова гаряча лінія з питань допомоги постраждалим від насильства 1547.

Якщо під час вчинення дискримінації за ознакою статі наявний склад адміністративного або кримінального правопорушення, тоді за захистом порушеного права потрібно звернутись до органів поліції за тел.: 102.

Потерпілий від дискримінації за ознакою статі може звернутись за захистом свого порушеного права до суду та має право на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації за ознакою статі.

Для отримання правової допомоги потерпілі від дискримінації за ознакою статі мають право звернутись до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Цікавим фактом є те, що під час місцевих виборів у 2020 36% обраних депутатів – жінки. Це спрацювала гендерна квота, передбачена Виборчим кодексом України, коли на кожну п’ятірку кандидатів відповідно до частини дев’ятої статті 219 Виборчого кодексу України мала бути забезпечена присутність у кожній п’ятірці кожного виборчого списку чоловіків і жінок – не менше двох кандидатів кожної статі.

Маєте власний бізнес? Укладаючи трудові договори з працівниками, ви отримуєте безліч переваг: імідж соціально відповідальної компанії чи підприємця, можливість залучати інвестиції та кращих фахівців, виходити на нові ринки та чесно конкурувати за якістю послуг і ціною.

Краща продуктивність праці

Задекларовані працівники задоволені та мотивовані. Вони працюють краще, рідше змінюють роботу, більш ініціативні, ніж незадекларовані працівники.

Зменшення витрат

Обов’язок забезпечити гідні умови праці – у ваших інтересах. Адже ви уникаєте витрат та збитків через можливі зупинки виробництва, тривалу відсутність працівника на роботі, компенсації на лікування й реабілітацію, а також навчання нових працівників. Враховуйте й непрямі витрати: шкоду для репутації у разі нещасних випадків, зниження мотивації працівників, плинність кадрів.

Залучення кваліфікованих фахівців

Люди – найцінніший капітал вашого бізнесу. Працюючи відкрито, ви зможете проводити конкурси на вакансії. Офіційне працевлаштування, комфортні умови праці, соціальні гарантії, нормований робочий день, навчання та кар’єрний ріст – допоможуть вам залучити та втримати досвідчених фахівців.

Доступ до нових ринків

Якщо ви працюєте відкрито та дотримуєтеся вимог законодавства, ви можете вийти на нові ринки країн ЄС, Канади і ще кілька десятків країн, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю.

Можливість залучати інвестиції

Прозорі та законослухняні бізнеси мають більше можливостей отримати кредити для розширення справи, знайти українських й іноземних партнерів і вийти на фондові біржі.

Імідж соціально відповідального бізнесу

Соціальна відповідальність – запорука високої репутації. Опитування свідчать, що споживачі готові платити більше за товари та послуги бізнесу, який опікується соціальними проблемами, працює чесно та відкрито, надає гарантійне обслуговування.

Якщо ваші працівники задекларовані – отримайте відзнаку Державної служби з питань праці, покращуйте ваш імідж і репутацію.

Стабільні конкурентні переваги

Хочете отримати стабільні конкурентні переваги? Вони в якості товарів і послуг, інноваціях, диверсифікації тощо.

Скорочення витрат за рахунок незадекларованих працівників і невиконання законів – короткострокова стратегія без перспектив, яка говорить про вашу «короткозорість».

Фінансові стимули від держави

Створюючи нові робочі місця, ви можете отримати державну підтримку.

Ви маєте право на часткову компенсацію зарплати працівникам, якщо укладаєте трудовий договір з внутрішньо переміщеною особою (ВПО), зареєстрованою в Державній службі зайнятості як безробітна, і платите їй не менше середньої зарплати у регіоні. Також є компенсація витрат на навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації ВПО.

Держава компенсує єдиний соціальний внесок (ЄСВ) протягом року, якщо ви берете на роботу на два роки і більше батьків дітей до шести років, тих, хто самостійно виховує дитину до 14 років або дитину з інвалідністю, дітей-сиріт після 15 років, випускників навчальних закладів, людей передпенсійного віку, осіб з інвалідністю й учасників бойових дій.

Держава протягом року компенсує витрати на ЄСВ малим підприємцям, які працевлаштовують безробітних строком на мінімум два роки на нові робочі місця в пріоритетних видах пріоритетних видах економічної діяльності.

Відмовляйтеся від зарплат «у конверті». Якщо протягом року ви створюєте нові робочі місця з оплатою не менше трьох мінімальних зарплат (з 01.01.2020 – 4723 грн * 3 = 14169), наступного року ви отримаєте компенсацію 50% ЄСВ за кожну особу.

Детальніше в Законі України «Про зайнятість населення».

Відсутність покарань

Декларуйте працівників, щоб спокійно вести бізнес і не турбуватися про штрафи, які можуть суттєво вдарити по бюджету вашого бізнесу.

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що згідно з пп. 10.1.1 та пп. 265.1.3 ПКУ плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.

Сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень (п. 12.3 ПКУ).

У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів (пп. 12.3.5 ПКУ).

Відповідно до абз. 1 п. 7-1 розд. V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) розпорядженнями КМУ від 12.06.2020 р. №707-р – №730-р визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад областей.

Закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв’язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються у порядку, передбаченому п. 6-1 розд. V Закону, п. 13 якого передбачено, що після закінчення повноважень рад, що припиняються, їхніх виконавчих комітетів, сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради, що припиняється, видані ними нормативно-правові акти, невиконані акти індивідуальної дії зберігають чинність на відповідних територіях та для відповідних осіб.

Таким чином, якщо органом самоврядування, який є адміністративним центром новоствореної територіальної громади не прийнято рішення про встановлення місцевих податків та зборів на поточний рік, то платники земельного податку застосовують ставки, затверджені рішеннями відповідних розформованих територіальних громад (сільських, селищних, міських рад).

ДПС у Харківській області повідомляє, що відповідно до пп. 240.1.1 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Згідно з п. 240.7 ПКУ не є платниками екологічного податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ПКУ, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

Якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому ПКУ.

Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.

Частиною 5 ст. 11 Закону України від 16.10.1992 р. №2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря» (далі – Закон №2707) передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (ч. 6 ст. 11 Закону №2707).

До першої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп (ч. 7 ст. 11 Закону №2707).

Крім того, згідно з п. 1.9 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 р. №7 підприємство несе відповідальність за виконання в установлені терміни інвентаризації викидів, а також за своєчасне представлення необхідної інформації, щодо ведення техпроцесів (техрегламенти, режимні карти, сировини, що використовується і т. д.) та створення необхідних умов по проведенню вимірів.

Контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів (п. 250.12 ПКУ).

Отже, до стаціонарних джерел забруднення відносяться підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти. Також до стаціонарних джерел забруднення можна віднести генератори, міні електростанції, газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному при спаленні якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об’єктом та базою оподаткування екологічним податком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що Порядок реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 року № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» (далі – Порядок).

Під час реєстрації кожному ПРРО фіскальним сервером ДПС автоматично формується та присвоюється фіскальний номер.

Фіскальний номер ПРРО становить унікальний числовий порядковий номер реєстраційного запису в Реєстрі ПРРО, відповідно до алгоритму його формування.

Фіскальний номер ПРРО не змінюється у разі перереєстрації ПРРО, внесенні змін у дані про ПРРО і зберігається за ПРРО до дати скасування його реєстрації.

Для реєстрації ПРРО складається Заява про реєстрацію ПРРО за формою № 1-ПРРО (далі – Заява). Заява в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів подається до фіскального сервера засобами Електронного кабінету (портального рішення для користувачів або програмного інтерфейсу (API)) або засобами телекомунікацій.

Фіскальним сервером здійснюється автоматизована обробка Заяви, за результатами якої ПРРО реєструється або формується відмова в реєстрації ПРРО.

Про результати обробки Заяви, суб’єкту господарювання надається або направляється інформація засобами Електронного кабінету або засобами телекомунікацій:

– у день отримання Заяви, якщо Заява  надійшла не пізніше 16.00 робочого (операційного дня);

– не пізніше наступного робочого дня, якщо Заява надійшла після 16.00 робочого (операційного дня).

Така інформація направляється у вигляді першої квитанції або першої та другої квитанцій згідно з Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557.

У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації ПРРО реєструється шляхом присвоєння програмним забезпеченням фіскального сервера фіскального номера ПРРО із внесенням даних до Реєстру.

Датою реєстрації ПРРО є дата формування фіскального номера ПРРО.

Для кожного ПРРО під час присвоєння йому фіскального номера та внесення його до Реєстру фіскальним сервером формується перша порція діапазону фіскальних номерів, що присвоюються електронним розрахунковим документам, електронним фіскальним звітним чекам та повідомленням, що передбачені цим Порядком, під час роботи ПРРО в режимі офлайн.

Про реєстрацію ПРРО суб’єкту господарювання направляється інформація у другій квитанції із зазначенням присвоєного під час реєстрації фіскального номера ПРРО та наданням першої порції діапазону фіскальних номерів.

Нагадуємо, що з Інструкцією щодо встановлення та налаштування програмних РРО можна ознайомитися на вебпорталі ДПС (tax.gov.ua) в банері «Програмні РРО» за посиланнями https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/programniy-reestrator-rozrahunkovih-operatsiy/programniy-reestrator-rozrahunkovih-operatsiy-/та https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/programniy-reestrator-rozrahunkovih-operatsiy/fiskalniy-dodatok-prrosto/

Інструкція щодо заповнення реєстраційної форми та повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого сертифіката відкритого ключа розміщена за посиланням https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/formi-prro/instruktsii-schodo-zapovnennya-form/.

З відеоуроком щодо реєстрації програмних РРО можна ознайомитися за посиланням https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/video-lessons/6842.html.