Доброго дня! Мій чоловік зовсім забув про свою дитину – вже 10 років не приймає жодної участі у її житті. Підкажіть чи можна його позбавити батьківських прав і як це зробити?

Олена Михайлок

Інститут позбавлення батьківських прав залишається виключним, крайнім заходом впливу на батьків, які недобросовісно виконують свої обов’язки щодо виховання та утримання своїх дітей.

Що може стати причиною позбавлення батьківських прав?

Сімейний кодекс містить виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав, якщо батьки:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Що потрібно для позбавлення батьківських прав?

Для позбавлення батьківських прав необхідно:

• встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов’язки, злісно не виконує вимоги та рекомендації органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування;
• звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов’язків;
• звернутись до суду з заявою про позбавлення батьківських прав.

Хто може звернутися до суду?

Суд розглядає справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за заявою:

1. одного із батьків, опікуна, піклувальника, особи в сім’ї якої проживає дитина;
2. закладу охорони здоров’я, навчального або іншого дитячого закладу, в якому вона перебуває;
3. органу опіки та піклування;
4. прокурора;
5. самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Справи про позбавлення батьківських прав розглядає суд за місцем реєстрації того з батьків, якого хочуть позбавити прав.

При розгляді судом таких питань є обов’язковою участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи.

Які права втрачають батьки, позбавлені батьківських прав?

1) особисті немайнові права щодо дитини (наприклад, право вирішувати питання виховання дитини та навіть вільно спілкуватися з нею, право давати дозвіл на зміну дитиною свого і’мя прізвища чи імені, право визначати місце проживання дитини та дозволяти чи забороняти її виїзд закордон тощо);

2) перестають бути законним представником дитини (не можуть представляти без окремої довіреності її інтереси в судах чи інших органах);

3) втрачають права на будь-які пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;

4) не можуть бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником (тобто не зможуть усиновити іншу дитину);

5) не можуть одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вони могли б мати у разі своєї непрацездатності;

6) втрачають інші права, засновані на спорідненості з дитиною (наприклад, їх дитина може бути усиновлена без їх згоди, як батьків);

7) втрачають право на спадкування після дитини (крім випадків, коли це передбачене заповітом дитини).

Слід зауважити, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку утримувати дитину. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Якими будуть наслідки позбавлення батьківських прав?

Позбавлення батьківських прав одного з батьків. Дитина залишається жити з другим з батьків. Суд може прийняти рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житла, в якому він проживає з дитиною, якщо у нього є інше житло, або примусово поділити житло чи зобов’язати здійснити його примусовий обмін.

Позбавлення батьківських прав обох батьків. Дитина передається під опіку органам опіки та піклування. Ці органи вирішують, яким особам або установам слід передати дитину на виховання. Вони призначають опікуна (піклувальника) (наприклад, дитина може бути передана на виховання бабусі та дідусю, повнолітнім брату та сестри, іншим родичам дитини, мачусі, вітчиму, які виявили таке бажання та звернулися з відповідною заявою) або, враховуючи вік та стан її здоров’я, обирають інші форми влаштування дітей, зокрема: усиновлення, передача дитини до прийомної сім’ї, до дитячого будинку сімейного типу, патронатному вихователю, інших спеціальних закладів для дітей, позбавлених батьківського піклування.

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

Для отримання більш детальних роз’яснень Вам слід звернутися до одного з наших центрів чи бюро правової допомоги. Тут Вам безкоштовно нададуть консультацію та за необхілності адвокатський захист. Дізнатися, де розташований найближчий центр чи бюро, можна за телефоном гарячої лінії 0 800 213-103.

В Києві стартував пілотний  проект з е-реєстрації новонароджених  в пологовому будинку

Міністерство юстиції запустило пілотний проект із забезпечення реєстраторів відділів ДРАЦС у пологових будинках сучасними планшетами.

На базі Пологового будинку №5 м.Києва, Міністр юстиції України Павло Петренко та начальник Головного територіального управління юстиції у м.Києві Станіслав Куценко  презентували використання мобільних планшетів працівниками відділів ДРАЦС столиці.

Оформити свідоцтво про народження дитини можна буде, не виходячи з палати.

Завдяки планшетам можна буде миттєво направити відомості для проведення невідкладної державної реєстрації малюка та реєстрації місця проживання, подати електронну заявку на отримання допомоги під час народження дитини. Навіть записатися в електронну чергу в дитячий садок.

Реєстратори відділів ДРАЦС приходитимуть до породіль із планшетами та допомагатимуть оформити необхідні документи, не виходячи з лікарняної палати.

Зазначимо, що свідоцтва про народження формуються в електронному вигляді, а отримати паперовий варіант, можна наступного дня в пологовому, замовивши доставку кур’єром або ж особисто відвідати будь-який відділ ДРАЦС у межах України.

«Планшетний» проект запустили у Києві. Далі до нього долучатимуться медичні заклади у обласних центрах.

Л.М.Губська, заступник начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Валківському та Коломацькому районах ГТУЮ у Харківській області

Медогляд перед шлюбом – добровільний

Відповідно до ст. 30 Сімейного кодексу України наречені зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я, для цього державою забезпечені умови для медичного обстеження наречених.

Порядком здійснення добровільного медичного обстеження наречених, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 №1740 передбачено, що орган державної реєстрації актів цивільного стану, під час приймання заяви про реєстрацію шлюбу, інформує осіб, які подають таку заяву, про можливість здійснення медичного обстеження та за їх бажанням видає направлення на медичне обстеження.

Про видачу направлення або про відмову від медичного обстеження особи, яка бере шлюб, працівник органу державної реєстрації актів цивільного стану проставляє відмітку на заяві про реєстрацію шлюбу

Медичне обстеження осіб за направленнями органів державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється в акредитованих лікувально-профілактичних закладах.

Лікувально-профілактичні заклади зобов’язані здійснити медичне обстеження наречених, протягом 20 днів після їх звернення до цих закладів. Звертаємо увагу, що медичне обстеження наречених, проводиться тільки за їх бажанням.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20.12.2002 №480 «Про перелік видів добровільного медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу» затверджено перелік видів добровільного медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу та форму №  147-2/о  «Направлення  на  добровільне медичне обстеження особи,  яка  подала  заяву  про  реєстрацію  шлюбу»  та Інструкцію щодо її заповнення.

Добровільне медичне обстеження осіб,  які  подали  заяву  про реєстрацію шлюбу, передбачає:

 I. Консультації лікарів

1. Лікаря-терапевта або лікаря. загальної практики – сімейного лікаря.
2. Лікаря-акушера-гінеколога.
3. Лікаря-уролога.
4. Лікаря-генетика.
5. Лікарів кабінетів, центрів планування сім’ї.

За показаннями – консультації | лікарів інших спеціальностей.                                       

 II. Клініко-лабораторне обстеження

1. Загальний аналіз крові.
2. Загальний аналіз сечі.
3. Аналіз крові на цукор.
4. Аналіз крові на сифіліс.
5. Аналіз крові на ВІЛ.
6. Флюорографія органів грудної клітки.

7. Бактеріоскопічне і цитологічне дослідження матеріалу з піхви, уретри, цервікального каналу (для  жінок).
8. Бактеріоскопічне дослідження матеріалу з уретри (для чоловіків). За   показаннями – додаткові види клініко-лабораторного                                 обстеження.

Відомості про результати медичного обстеження повідомляються лише особам, які пройшли обстеження, і заносяться до медичних карток.

Відмова наречених проходити добровільне медичне обстеження перед вступом у шлюб, не буде перешкодою для реєстрації шлюбу.

Л.М.Губська, заступник начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Валківському та Коломацькому районах ГТУЮ у Харківській області