ЧОМУ ДОЛЕНОСНА ДЛЯ УКРАЇНИ КОЗАЦЬКА РАДА ВІДБУВАЛАСЯ В КОЛОМАКУ 25 ЛИПНЯ 1687 РОКУ

ЧОМУ ДОЛЕНОСНА ДЛЯ УКРАЇНИ КОЗАЦЬКА РАДА ВІДБУВАЛАСЯ В КОЛОМАКУ 25 ЛИПНЯ 1687 РОКУ

Ця історична подія зумовлена тодішніми військово-політичними обставинами, що склалися в Східній Європі в другій половині 1680-х років в наслідок посилення агресії Османської імперії та її васала Кримського хана проти Речі Посполитої (Польщі), України та Московської держави. Для боротьби проти турецької загрози країни Балканського регіону і Польща утворили так звану «Священну Лігу». До «Священної Ліги» приєдналася і Москва, підписавши в 1686 році «Вічний мир» з Річчю Посполитою. Договір передбачав спільні воєнні дії проти Туреччини. Відповідно домовленості весною 1687 року об’єднане московсько-українське військо мало здійснити похід на Крим і взяти його.

В похід на Крим вирушило 150-тисячне московське військо і 50-тисячне козацьке. Московське військо лише на кінець травня зібралося на полях від Коломака до Перекопа. Гетьман Іван Самойлович був проти походу і застерігав, що вже пізно. Проти Криму треба вирушати ранньої весни, в березні або на початку квітня. В цей час в степу багато зеленої трави та води в степових ріках та не настала спека. А вже в травні настає спека, трава вигорає, ріки висихають, виникають епідемії  різних хвороб. Але І.Самойловича не послухали.

Похід почався 28 травня. Гетьман Іван Самойлович вийшов з військом з Батурина, пішов на Гадяч, а звідти до Полтави, переправився через Ворсклу і пішов до Орелі і Самари. На ріках зробили мости і переправилось все козацьке військо «За котрими и московскіе войска барзо велікіе наступали з боярином Василіем Василіевичом Галиціном…» ( Літопис Самовидця ). Московське військо на чолі з Василем Голіцином, фактичним правителем Московської держави, з Коломака теж вирушило в похід, по мостах переправились через річку Самару і з’єднались з козацьким. Об’єднане військо вирушило на Крим.

Похід був надзвичайно важким. Стояла нестерпна спека, трава вигоріла, річки пересохли. Трави  і  води не вистачало. Коні і воли падали від голоду і спраги. Щодня гинули тисячі людей. Почалися різні хвороби. Трупи людей і тварин розкладались і ще більше заражали військо. А Голіцин все вимагав іти вперед. Татари підпалили степ. Три дні військо ішло по чорній гарячій землі, залишаючи тисячі трупів. Загинули майже всі коні і воли. Тоді гетьман І.Самойлович під’їхав до намету В.Голіцина і сказав, що козаки далі не підуть. Голіцин наказав повернути назад. Стомлене поріділе військо, залишаючи обози в степу, прийшло до річки Самари. Але мости через Самару були спалені татарськими розвідниками. Прийшлось робити нові мости. Переправившись через Самару, військо стало на річці Кільчені – притоці Самари.

Недруги гетьмана І.Самойловича пустили слухи, що підпалили степ і спалили мости за наказом Самойловича. Нібито гетьман мав таємні відносини з кримським ханом і не хотів поразки Криму на зло Москві.

На річці Кільчені в таборі козацька старшина, порадившись, написали цариці Софії чолобитну в якій просили перемінити гетьмана за те, що він чинив утиски старшині і всьому козацькому люду. Це сталося 7 липня. Чолобитну старшина передала Василю Голіцину. А 8 липня думний дяк Шакловитий повіз її на Москву. Думний дяк в Московській державі, говорячи сучасною мовою, був міністром закордонних справ. Козацька чолобитна давала можливість В.Голіцину легко усунути небажаного і неслухняного гетьмана Самойловича, а заодно скинути з себе на нього всю вину за невдалий похід.

Відповідь Шакловитий привіз 22 липня «и військо застал на Коломаці» ( Літопис Самовидця ). В.Голіцин ознайомив старшину з відповіддю. Цариця Софія дозволила арештувати Самойловича і вибрати «вольними голосами» нового гетьмана кого захочуть. Голіцин і козацькі полковники «нарадившись з собою, оточили сторожею гетмана наноч». І. Самойлович, відчувши лихо, що насувалося на нього, цілу ніч з 22 на 23 липня молився в Коломацькій церкві Успіння Богородиці.

«А на світанню, прийшовши старшина козацкая до церкви, и узяла гетмана, з безчестіем ударивши и отдали Москві.  И зараз сторона московськая, усадивши на простіе колеса московскіе, а сина гетманского Якова на коницю худую охляп без сідла, и проводили до московського табору до боярина, и там узяли за сторожу кріпкую» ( Літопис Самовидця ).

Тоді ж 22 липня козацька старшина і Василь Голіцин вирішили зібрати козацьку раду і обрати нового гетьмана. Рада була призначена на 25 липня. Місце для ради вибрали зручне поблизу самого містечка Коломак, над річкою. Сам Коломак і місце проведення ради оточили два московські полки чисельністю по 10 тисяч стрільців. На раду допустили тільки 2000 чоловік старшини. Табір Голіцина розташувався рядом на полі, біля балки, яку називають байрак, а раніше її називали Стрілецькою. На Коломацькій козацькій раді і був обраний гетьманом України Іван Мазепа.

Отже, історична рада відбулася в Коломаку не випадково. Вона була зумовлена обставинами невдалого походу на Крим. Московське військо стало тут тому, що поблизу Коломака пролягав основний шлях ( Муравський) по якому кримські татари і турки постійно вторгалися в українські і московські землі. Гетьман Самойлович і особливо козацька старшина, невдоволена гетьманом, повністю залежали від В.Голіцина і беззаперечно виконували накази. Тому українське військо теж стало табором на полях поблизу Коломака.

Після арешту Івана Самойловича на нараді у В.Голіцина були обговорені майбутні так звані «Коломацькі статті» – правова основа українсько-московських відносин протягом наступного гетьманства. Із «Коломацьких статтей» видно, що московський уряд не визнавав Гетьманщину – Україну незалежною державою, а своєю територією. Так в одній із «статтей» написано: «никому не говорить, что Малороссийский край Гетьманского регименту, он есть Их Царских Пресветлых Величеств самодержавной державы». Весь текст «Коломацьких статтей» вперше в історії українсько-московських відносин повністю заперечував державний характер гетьманської влади. Гетьман І.Мазепа був вимушений підписати ці «статті» тому, що козацька старшина залежала від В.Голіцина. Рада відбувалася в оточенні московського війська, яке стояло табором на коломацьких полях і Москва диктувала Україні свої умови договору.

Гетьман І.Мазепа після 1687 року ще не раз бував у Коломаку. Останній раз він був у Коломаку 9 лютого 1709 року разом зі шведським королем Карлом ХІІ.

В 2017 році виповнюється 330 років Коломацької ради. На відзначення цієї історичної події на полі, де відбувалася рада, буде встановлено пам’ятний знак, а в центрі селища споруджено величний пам’ятник на весь зріст гетьману Івану Степановичу Мазепі.

 

Олексій Шинкаренко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Центральна влада

Силові органи

Місцева влада

Корисна інформація

Історія краю. Мазепа

Контакти