Первинний водокористувач у разі відсутності у звітному періоді об’єкта оподаткування рентною платою за спеціальне використання води зобов’язаний подати до контролюючого органу податкову декларацію з рентної плати разом з Додатком (ами) 5 (в частині рентної плати за спеціальне використання води) або заяву про відсутність об’єкта оподаткування.

Для первинного водокористувача наявність діючого дозволу на спеціальне водокористування визначає його обов’язок подавати до контролюючого органу за основним або неосновним місцем обліку податкової декларації з рентної плати разом з Додатком (ами) 5 (в частині рентної плати за спеціальне використання води), у тому числі у разі відсутності об’єкта оподаткування у деяких звітних (податкових) періодах. При цьому нормами Податкового кодексу України не передбачено подання до контролюючого органу первинним водокористувачем заяви про відсутність об’єкта оподаткування рентною платою за спеціальне використання води у звітному періоді.

Для суб’єкта господарювання, у якого закінчився термін дії дозволу на спеціальне водокористування, або у разі його анулювання та припинення використання води (тобто об’єкт оподаткування відсутній), останнім податковим періодом, за який подається декларація разом з Додатком (ами) 5 (в частині рентної плати за спеціальне використання води), є звітний період, у якому закінчився термін дії дозволу на спеціальне водокористування.

Головне управління ДПС у Харківській області звертає увагу, що одним із видів доходу, який підлягає декларуванню, є благодійна допомога, але лише в окремих випадках.

Так, будь-яка благодійна допомога (у будь-якій її формі) щодо цілей оподаткування поділяється на цільову та нецільову. Цільова допомога – це благодійна допомога, що надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

У разі дотримання визначених Податковим кодексом України (далі – ПКУ) умов цільова допомога у будь-якій сумі не включається до оподатковуваного доходу платника податку. Все інше, що не відповідає визначеним  вимогам цільової благодійної допомоги, оподатковується відповідно до пп. 170.7.3 ПКУ.

Передусім, оподаткуванню підлягає допомога, сукупний розмір якої на рік перевищує граничний розмір доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги. Тож у поточному році можна отримати матеріальну допомогу, яка не перевищує 3180 грн і при цьому бути звільненим від оподаткування (у 2020 році така сума становила 2940 грн).

Зверніть увагу, у разі, якщо сума нецільової благодійної допомоги перевищує зазначений розмір, вона включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як інші доходи і підлягає оподаткуванню за ставкою 18 %  податку на доходи фізичних осіб та 1,5 % військового збору.

Зазвичай, податки утримує надавач нецільової допомоги у джерела виплати, звітуючи про це перед податковою у відповідному податковому розрахунку. Проте, платник податку, що у поточному році отримав такого роду допомогу від декількох благодійників, має власноруч подати декларацію про майновий стан і доходи до 30 квітня наступного року.

Отже, якщо ви у 2020 році отримували нецільову благодійну допомогу від декількох благодійників і розмір такої допомоги перевищив 2940 грн, вам необхідно подати декларацію про майновий стан і доходи у строк до 1 травня 2021 року.

Із 1 січня 2021 року у зв’язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати Пенсійним фондом України було здійснено перерахунок пенсій пенсіонерам. Йдеться про виконання вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Підвищення відбуватиметься у п’ять етапів:

• Перший етап розпочався з 1 січня 2021 року, на цьому етапі буде здійснено підвищення пенсії з 2100 грн до 2400 грн, що встановлюється в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати (6000 грн) для осіб, які досягли 65-річного віку та мають 35 років страхового стажу для чоловіків та 30 років – для жінок. Також буде продовжено виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 500 грн особам  віком  від 80 років, та мінімальної пенсійної виплати 2600 грн за наявності у них страхового стажу 20–25 років і більше.
• Другий етап – з березня 2021 року, а саме планова індексація пенсій (приблизно на 11 %).
• Третій етап у квітні – автоматичний перерахунок виплат пенсій працюючим пенсіонерам з урахуванням  заробітної плати в період роботи і набутого стажу роботи. Тобто виплати будуть скореговані з огляду на збільшення стажу та зростання зарплати, з якої розраховується пенсія.
• На четвертому етапі в липні розпочнеться підвищення пенсій у вигляді щомісячної доплати до 400 грн для  громадян, які досягли віку 75–80 років та за наявності у них страхового стажу 20–25 років і мінімальної пенсійної виплати 2500 грн.

Продовжиться підвищення пенсії для пенсіонерів віком від 65 років та за наявності страхового стажу 30–35 років і більше. Підвищення передбачається  з 2400 грн до 2600 грн, що  встановлюється в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, яка на липень 2021 року передбачається у розмірі 6500 грн.

Також планується підвищення прожиткового мінімуму з 1769 грн до 1854 грн та збільшення надбавок, підвищень до пенсії (за понаднормовий стаж, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, пенсії за особливі заслуги, надбавок та підвищень учасникам та інвалідам війни тощо).

Зазначимо, що підвищення мінімального розміру пенсії та надбавки до пенсії за понаднормовий стаж проводиться лише непрацюючим пенсіонерам.

• Останній, п’ятий етап, – у грудні 2021 року. Буде підвищено пенсійні виплати, розмір яких, згідно із законодавством, обчислюється з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Планується підвищення прожиткового мінімуму з 1854 грн до 1934 грн.

Незаконна відмова в прийнятті на роботу

Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю.

Відповідно до Конституції України і КЗпП України забороняється необґрунтована відмова в прийнятті на роботу, а також будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання (стаття 22 КЗпП України).

Необґрунтованою вважається невмотивована відмова у прийнятті працівника на роботу за наявності вакантних робочих місць, а також з мотивів, які не стосуються ділових якостей працівника.
Незаконною слід вважати відмову в прийомі на роботу з мотивів вагітності або наявності немовляти. Кримінальним кодексом така дія розглядається як злочин (стаття 172 Кримінального кодексу України). Незаконною буде і відмова, пов’язана з порушенням принципу рівності людей, проголошеного в статті 2 Загальної декларації прав людини і закріпленого в статті 21 Конституції України. Зазначений принцип рівності реалізований у частині другій статті 22 КЗпП України: будь яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності , статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 1958 року народження, яка встановлює заборону дискримінації в галузі праці і занять фактично за цими ж ознаками, додатково вказує іноземне походження.

Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю (ст. 184 КЗпП України).

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю.

Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність не лише за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а й за інше грубе порушення законодавства про працю (частина друга статті 172 КК України).

Відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку

Забороняється також відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку (ст. 11 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні”).

Забороняється відмова в прийнятті на роботу і в професійному навчанні на виробництві молоді, що закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років, направлених у рахунок броні (стаття 196 КЗпП України).
Така відмова може бути оскаржена ними до суду. Як вже зазначалося, у разі відмови у прийнятті на роботу громадян із числа категорій, для яких Законом України “Про зайнятість населення” встановлено додаткові гарантії при працевлаштуванні у межах установленої броні, державна служба зайнятості стягує з підприємств, установ і організацій штраф за кожну таку відмову у п’ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Гарантії для працівників-неповнолітніх

Неповнолітні, тобто особи, які не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.
Стаття 197 КЗпП України передбачає порядок надання молоді першого робочого місця.

Працездатній молоді – громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання в загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років.

Молодим спеціалістам – випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підприємствах повинен вестися облік працівників, що не досягли 18 років. Забороняється застосування праці осіб молодше 18 років на шкідливих, небезпечних, підземних роботах, а також нічних, надурочних роботах і роботах у вихідні дні. Норми виробітку для неповнолітніх працівників встановлюються пропорційно скороченому робочому часу, а для молодих робітників – випускників шкіл, ПТУ, курсів і тих, хто пройшов навчання на підприємстві, – затверджуються знижені норми праці. Витрати щодо забезпечення медичного огляду неповнолітніх працівників до досягнення віку 21 року несе роботодавець.

Суттєвою юридичною гарантією є те, що допускається розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб. Батьки, усиновителі та піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Обмеження граничного віку при прийнятті працівника на роботу і протягом трудової діяльності. За загальним правилом законодавство не містить максимальних обмежень віку при прийнятті на роботу. Разом з тим, частина 3 статті 22 КЗпП України дозволяє встановлення вимог стосовно віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника законодавством України.

Обмеження при прийнятті на роботу

Громадяни, визнані судом недієздатними, не мають права укладати трудові договори. Суд у певних випадках, притягуючи особу до кримінальної або адміністративної відповідальності, може обмежити трудову дієздатність громадян. Так, стаття 55 Кримінального кодексу України, прийнятого 5 квітня 2001 р. і введеного в дію з 1 вересня 2001 р., передбачає таке кримінальне покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це покарання може застосовуватися судом і як основне, і як додаткове.

Заборонено приймати жінок на роботи, передбачені Переліком важких робіт і робіт із шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких заборонено застосування праці жінок, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р. Особи з інвалідністю можуть прийматися на роботу згідно з рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з положеннями статті 25-1 КЗпП України власник має право вводити обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві осіб, які є близькими родичами – подружжя, батьків, братів, сестер, дітей, а також батьків, братів, сестер і дітей подружжя, якщо у зв’язку з виконанням своїх трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. Зауважимо, що загальне правило сформульовано саме як право власника запроваджувати такі обмеження, а не його обов’язок. Тому на підприємствах, в установах і організаціях недержавної форми власності досить поширеним явищем є спільна робота родичів в одній організації.

Оскарження незаконної відмови у прийнятті на роботу

Незаконна відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена до суду. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 06 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” роз’яснив, що суди розглядають позови про укладення трудових договорів у випадках:

• коли власник зобов’язаний був укласти трудовий договір (наприклад, з молодими фахівцями, направленими у встановленому порядку на дане підприємство;
• працівниками, запрошеними на роботу в порядку переведення;
• виборними працівниками після закінчення терміну повноважень;
• працівниками, яким надане право поворотного прийняття на роботу;
• особами з інвалідністю і неповнолітніми, направленими на підприємство в рахунок броні;
• особами, які були звільнені у зв’язку із призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу, направленням на роботу за кордон, і повернулися після закінчення служби або роботи та ін.) а й у випадках, коли особа вважає, що їй було відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим статтею 22 КЗпП України.

( за матеріалами сайту https://wiki.legalaid.gov.ua/)