«Визволення» або чесною мовою – окупація українських земель військовими рф запам’ятається тотальним порушенням всіх можливих норм права й моралі, а також постійним бажанням ізолювати наших громадян від цивілізованого світу.

Поспіхом сформовані загарбниками адміністрації, всупереч світовій юридичній практиці, розробляють вигідні лише їм нормативно-правові акти та змушують населення їх дотримуватися. Такі документи не мають легітимного підґрунтя, вони є чітким прикладом юридичної нікчемності та принципово суперечать Конституції та законам України.

До того ж ігнорування способу життя, що протиправно нав’язується ворогом, є не лише безкарним діянням, а й вагомим внеском у захист національного правопорядку. Якщо ж внаслідок застосування до особи фізичного примусу (негативного впливу на життя та здоров’я) їй довелося спричинити шкоду правоохоронюваним інтересам, то стаття 40 Кримінального кодексу України гарантує правовий імунітет та скасовує відповідальність. Водночас той, хто застосував фізичний примус, буде відповідати перед законом незалежно, чи визнано злочином поведінку особи, до якої цей примус застосовано.

Шляхом подання документів до контролюючого органу:

Для реєстрації дитини до 14 років у Державному реєстрі платників податків відповідно отримання реєстраційного номеру (РНОКПП) один із батьків (усиновитель, опікун, піклувальник) подає облікову картку за формою №1ДР  за наявності свідоцтва про народження дитини та документа, що посвідчує особу одного із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника). Батьки подають документи до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а ті, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання або не мають постійного місця проживання в Україні, – до будь-якого контролюючого органу.

Реєстрація дитини у Державному реєстрі здійснюється протягом трьох робочих днів.

Шляхом подання документів в електронній формі:

Облікову картку №1ДР та копії документів , необхідних для реєстрації у Державному реєстрі, можна подати через приватну частину “Електронного кабінету платника податків”. Вхід до приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету здійснюється після проходження електронної ідентифікації.

Кваліфікований електронний підпис , MobileID, BankID, ДіяПідпис.

В рамках проєкту “ЄМалятко”:

За бажанням батьки можуть здійснити реєстрацію дитини у Державному реєстрі під час державної реєстрації її народження. Особи віком від 14 до 18 років, які не зареєстровані у Державному реєстрі, можуть отримати РНОКПП під час оформлення паспорта громадянина України вперше.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329 «Про затвердження Змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів» внесено зміни до форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів і доповнено їх новим обов’язковим реквізитом – «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої».

З 01.01.2022 у суб’єктів господарювання, що здійснюють роздрібний продаж алкогольних напоїв, які відповідно до діючого законодавства підлягають маркуванню марками акцизного податку, з’явився обов’язок відображати у фіскальних касових чеках цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер).

Так, у ході здійснення податкового контролю (під час проведення фактичних перевірок) підрозділами податкового аудиту ДПС за результатами аналізу розрахункових документів, створених реєстраторами розрахункових операцій (далі – РРО)/програмними РРО (у тому числі за даними, що надходять до Системи обліку даних РРО), почастішали випадки не відображення суб’єктами господарювання обов’язкового реквізиту – цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої у відповідній графі розрахункового документа (рядок 9).

Відсутність реквізитів марок акцизного податку у фіскальних касових чеках, які формуються РРО та програмними РРО, при продажу алкогольних напоїв призводить до створення суб’єктами господарювання невідповідних розрахункових документів, за що до таких платників податків можуть бути застосовані фінансові санкції, передбачені пунктом 1 ст атті 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у таких розмірах:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.

Державна податкова служба України вкотре звертає увагу платників податків на необхідності відображення в чеках РРО/ПРРО усіх обов’язкових реквізитів, у тому числі реквізитів марок акцизного податку (серії та номеру) при продажу алкогольних напоїв.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною пунктом 3 цього підрозділу, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року.

Згідно з п.п. «а» п. 4 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 Кодексу активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у тому числі, але не виключно:

валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи.

При цьому відповідно до п.п. 7.1 п. 7 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу для об’єктів декларування, визначених п.п. «а» п. 4 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу:

базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування є грошова вартість відповідного об’єкта декларування або номінальна вартість грошової вимоги, у тому числі за позиками, наданими третім особам. У разі якщо така грошова вартість визначена в іноземній валюті, вартість таких валютних цінностей зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до відповідного виду валютних цінностей, визначеним Національним банком України станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. У разі якщо така грошова вартість визначена у вигляді банківських металів, вартість банківських металів зазначається, виходячи з маси та облікової ціни банківських металів, розрахованої Національним банком України станом на дату подання декларантом одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

Декларант зобов’язаний документально підтвердити грошову вартість таких об’єктів для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування шляхом додання до одноразової (спеціальної) добровільної декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування.

Враховуючи викладене вище, фізична особа, яка виявила бажання задекларувати кошти у національній та іноземній валюті, розміщених на рахунках у банках України, шляхом подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, зобов’язана документально підтвердити суму задекларованих коштів. При цьому такі документи надаються фізичною особою одночасно з поданням одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

 На сьогодні державна реєстрація факту смерті, що мала місце на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, проводиться органами ДРАЦС на підставі рішення суду про встановлення факту смерті на такій території, винесеного у порядку окремого провадження за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 317 ЦПК України.

 Так, заява про встановлення факту смерті особи на вищезазначеній території, може бути подана
 членами сім’ї померлого,
 їхніми представниками
 або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

 Така категорія справ розглядається невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду, а ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню.

 Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу ДРАЦС за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

 Заявники у справах за заявами про встановлення факту смерті, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, звільнені від сплати судового збору.

 Порядком взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України передбачено, що огляд трупа працівниками закладів охорони здоров’я проводиться лише за умови відсутності загроз життю та здоров’ю таких працівників.

 Працiвникам закладiв охорони здоров’я дозволяється видавати лiкарськi свiдоцтва про смерть та проводити видачу/захоронення тiл без направлення на судово-медичну експертизу за умови огляду трупа працiвником закладу охорони здоров’я на мiсцi перебування трупа зi встановленням факту вiдсутностi ознак насильницької cмepтi або на пiдставi наявної медичної документацiї iз закладiв охорони здоров’я (без уточнення).

 Заклади охорони здоров’я видають лікарські свідоцтва про смерть за територіальним принципом.

 У разі смерті людини поза межами закладів охорони здоров’я лікарське свідоцтво про смерть видається закладом охорони здоров’я за територіальним принципом з наданням інформації про видачу такого свідоцтва до органу та підрозділу Національної поліції України, на території обслуговування якого знаходиться заклад охорони здоров’я.

 За умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, незалежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем судово-медичним експертом на підставі зовнішнього огляду.

 Поставити правове запитання можна у контакт-центрі системи БПД: 0 800 213 103, дзвінки безкоштовні, юристи на лінії пн-пт з 8:00 до 19:00, сб-нд з 9:00 до 18:00.

 Або завітайте до найближчого з наших бюро: https://bit.ly/bpd_buro