Характер фізичного примусу, застосованого до особи – «деталь», яка може докорінно змінити рівень відповідальності за завдану особою шкоду правоохоронюваним інтересам під його впливом.

Якщо особа перебувала під безпосереднім впливом переборного фізичного примусу, тобто могла керувати своїми діями, і при цьому не перебувала у стані крайньої необхідності, вона буде нести відповідальність на загальних підставах, визначених Кримінальним Кодексом України.

Наголошуємо, що мова про виключення відповідальності за вчинене протиправне діяння під впливом фізичного примусу йтиме лише у тому випадку, якщо особа НЕ могла керувати своїми діями, тобто не могла самостійно приймати рішення.

Нагадаємо: фізичний примус – це застосування до особи фізичного насильства з метою примушення її до вчинення або невчинення певних протиправних дій всупереч її волі.

Для отримання юридичної консультації ви можете звертатися до контактного центру системи надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103.

01.01.2022 набрали чинності вимоги Закону України від 20.09.2019 № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» із змінами та доповненнями, внесеними в зв’язку з прийняттям Закону України від 01.12.2020 № 1017 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку та скасування механізму компенсації покупцям (споживачам) за скаргами щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій частини суми застосованих штрафних санкцій».

З набуттям чинності зазначених змін суб’єкти господарювання, у тому числі ФОП ІІ – IV груп єдиного податку, зобов’язані здійснювати розрахункові операції із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Також відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців фізичних осіб-підприємців – платників  єдиного  податку  першої  групи, торговців, які  здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції) з 1 січня 2023 року повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно.

Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, а значить відповідальність за них наступає лише у випадку, коли вона ними передбачена і є невідворотною.

Порушення вимог одного нормативно-правового акту не може стати підставою для виключення відповідальності за порушення іншого, пов’язаного з ним.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами підпунктів 4.1.2 та 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України ДПС наголошує, що у платників податків, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону мають використовувати РРО, обов’язок забезпечити обов’язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (виконані роботи, надані послуги):

– не зникає через невиконання ними вимог Закону «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі – Закон № 265);

– не залежить від наявності або відсутності РРО або платіжного терміналу в приміщенні торговельного об’єкту.

Відповідальність за порушення такого обов’язку застосовується додатково до фінансових санкцій за порушення Закону № 265.

20 лютого  – останній день сплати:

•        податку на прибуток підприємств за угодою про розподіл продукції за IV квартал 2022 року;
•        єдиного податку платниками ІІІ групи, за результатами поданих декларацій за 2022 рік;
•  за лютий 2023 року авансових внесків з єдиного податку фізичними особами – підприємцями, що обрали спрощену систему оподаткування І та ІІ груп;
•    єдиного внеску, нарахованого за січень 2023 року роботодавцями за найманих працівників (крім гірничих підприємств);
•        рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за ІV квартал 2022 року;
•        рентної плати за спеціальне використання води за ІV квартал 2022 року;
•        рентної плати за користування надрами без рентної плати за користування надрами при видобуванні вуглеводневої сировини за ІV квартал 2022 року;
•        екологічного податку за ІV квартал 2022 року;
•        туристичного збору за ІV квартал 2022 року;
•        збору за місця для паркування транспортних засобів за ІV квартал 2022 року;
•        єдиного податку з юридичних осіб платниками третьої групи за 2022 рік.

20 лютого  – останній день подання: 

•        звітності декларації акцизного податку за січень 2023 року;
•        звітності податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року;
•        податкової декларації платника єдиного податку ІV групи (фізичної особи – підприємця) в якій зазначаються нарахування податкового зобов’язання з єдиного податку за 2022 рік  із розрахунком авансових внесків з єдиного податку на 2023 рік;
•        податкової декларації платниками єдиного податку ІІІ групи, які використовують особливості оподаткування у розмірі 2 відсотки доходу, за січень 2023 року;
•        фізичними особами – підприємцями щорічної податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), на 2023 рік
•        фізичними особами – підприємцями податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за січень 2023 року, у разі не подання податкової декларації на 2023 рік;
•        податкової декларації рентної плати за січень 2023 року з розрахунком:

–         рентної плати за користування надрами при видобуванні вуглеводневої сировини;

–         рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України;

–         рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами;

–         рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;

•        юридичними особами податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2023 рік;
•        юридичними особами податкової декларації з транспортного податку на 2023 рік;
•        податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (крім громадян) на 2023 рік;
•        податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (крім громадян) за січень 2023 року у разі не подання податкової декларації на 2023 рік;
•        податкової декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за січень 2023 року;
•        податкової звітності платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік.

Головне управління ДПС у Харківській області нагадує, що відповідно до абзацу першого пункту 1 підрозділу 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною пунктом 3 підрозділу 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.

Пунктом 3 підрозділу 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть фізичні особи – резиденти, у тому числі самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, і які відповідно до ПКУ є чи були платниками податків.

Одноразове (спеціальне) добровільне декларування проводиться з 01 вересня 2021 року до 01 березня 2023 року та передбачає сплату збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування в порядку, строки і розмірах, встановлених ПКУ, та виконання інших умов, визначених підрозділом 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (абзац другий пункту 1 підрозділу 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Згідно з пунктом 2 підрозділу 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» ПКУ збір з одноразового (спеціального) добровільного декларування – це одноразовий обов’язковий платіж, розмір якого самостійно розраховується декларантом з вартості належних йому активів з урахуванням ставок такого збору, визначених підрозділом 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, та відображається ним в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації (пункт 2 підрозділу 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що відповідно до пункту 66.1 статті 66 ПКУ підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема:

інформація органів державної реєстрації;

документально підтверджена інформація, що надається платниками податків.

Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 66.2 стаття 66 ПКУ).

У разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний подати контролюючому органу, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів (пункт 66.5 стаття 66 ПКУ).

Згідно з статтею 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами (далі – Закон № 755), в ЄДР містяться дані, зокрема й про види діяльності юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Порядок внесення змін до облікових даних платників податків встановлено розділом ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок).

Згідно з пунктом 9.2 розділу IX Порядку у разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік, крім змін, які вносяться до ЄДР, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати до контролюючого органу уточнені документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік. Додаткова реєстраційна заява за формами № 1-ОПП, № 5-ОПП подається з позначкою «Зміни» або за формою № 1-ОПН з позначкою «Перереєстрація/зміни».

Отже, стосовно платників податків, відомості про яких включаються до ЄДР:

інформація про зміну видів діяльності оновлюється в контролюючих органах на підставі відомостей, отриманих від державного реєстратора, в порядку визначеному Законом № 755.

Стосовно платників податків, відомості про яких не включаються до ЄДР, інформація про зміну видів діяльності оновлюється на підставі уточнених документів та заяви за формою № 1-ОПП або за формою № 5-ОПП.