В селищі Коломак традиційно в ніч на 7 липня відбувається святкування свята Івана Купала.

Івана Купала — традиційне свято, яке відзначається в Україні в ніч на 7 липня, тобто в ніч з 23 на 24 червня за старим стилем. Історично цей день був днем літнього сонцевороту (сонцестояння — 20-22 червня), що згодом збігся з Різдвом Івана Хрестителя та християнським святом Різдва Святого Пророка Предтечі.

Іоанн — син священика Захара та Єлизавети — родички Діви Марії, народився за півроку до народження Христа. Про його появу на світ також благовістив ангел. Сповнене аскетизму і служіння Богу, життя Іоанна викликало велику повагу до нього жителів Іудеї, серед яких він проповідував. Тих, що покаялись у гріхах, Іоанн хрестив водою, готуючи люд до духовного хрещення месією. Разом із усіма на берег річки Йордан прийшов і Христос, якого Іоанн охрестив у воді. Продовжуючи своє служіння Богу, Іоанн безстрашно викривав гріхи й облуду не тільки серед простолюду, але й серед царствуючих осіб, за що Цар Ірод укинув його до темниці. На день народження Ірода Соломія — дочка Іродіади попросила в подарунок за свій танець відрубану голову Іоанна. І отримала її на блюді… Так мученицькі скінчилося життя пророка.

У народній українській традиції день народження Іоанна (Івана Купала, Івана-травника, Копальний Іван) — це поетичне язичницьке свято торжества сонячного світла й тепла. У старовинних письмових джерелах Купало характеризується як язичницький бог земних плодів, якому Приносили в жертву хліб — головний плід землі.

Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями.

З давніх-давен в Україні дівчата й хлопці виходять із села з радісними співами, розкладають вогнища на горі або десь у лісі поблизу ріки, танцюють навколо того вогнища й стрибають через вогонь. Дівчата ще співають ворожбицьких пісень і за різними прикметами примічають, чи здійсняться їх сердечні бажання. Ранком до сходу сонця вмиваються «іванівською» росою на красу. Дівчата оперезаються перевеслом з пахучих трав, із тих самих трав плетуть вінки й кладуть собі на голову.

Зібравшись, дівчата беруться за руки і ходять навколо «Марени» — гілки чорноклену або вишні, співаючи. Переспівавши пісню, дівчата зупиняються. Одна з них бере солом’яне опудало, одягнене в жіночу сорочку, і ставить під дерева або поруч із гілкою — «Мареною»; інші дівчата вбирають голову того опудала стрічками, а на шию чіпляють намисто — це «Купало». Буває й так, що ставлять опудало з дерев’яними руками, на які чіпляють плетені вінки. Такого «Купала» обкладають купою соломи з кропивою і запалюють. Коли вогонь розгориться, хлопці й дівчата беруться за руки й перестрибують через вогонь, а інші в цей час співають.

DSCN0163 DSCN0172 DSCN0178 DSCN0180 DSCN0188 DSCN0190 DSCN0196 DSCN0211 DSCN0213 DSCN0229 DSCN0242 DSCN0246 DSCN0247 DSCN0250 DSCN0259 DSCN0262 DSCN0263 DSCN0265 DSCN0269 DSCN0273 DSCN0276 DSCN0278 DSCN0279 DSCN0286

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Центральна влада

Силові органи

Місцева влада

Корисна інформація

Історія краю. Мазепа

Контакти