У разі ускладнень від COVID-19 працюючі можуть пройти реабілітацію за кошти Фонду
Під час планування подорожі за кордон із дітьми батьки часто стикаються із певними законодавчими питаннями. Зокрема, чи потрібен дозвіл одного чи двох батьків; як бути, якщо батьки розлучені; яким є термін дії дозволу батьків на виїзд дитини за кордон тощо.
Фізична особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України (частина третя статті 313 Цивільного кодексу України).
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують.
Документи, що дають право на виїзд з України особі, яка не досягла 16-річного віку:
паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
чинний паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, в який записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон (до закінчення строку його дії).
Згода батьків на виїзд громадянина України, який не досяг 16-річного віку, за кордон оформляється у вигляді заяви, на якій справжність їхніх підписів засвідчується нотаріально.
У випадку, якщо громадянин, який не досяг 16-річного віку, виїздить з України в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків, необхідна нотаріально посвідчена згода другого з батьків (якщо він відсутній у пункті пропуску) із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов’язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.
У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.
Разом із тим, Правилами перетинання державного кордону громадянами України передбачені випадки, коли виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, може здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків. Наприклад, якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску, або у разі пред’явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків, рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків, визнання його безвісно відсутнім чи недієздатним тощо.
Детальніше читайте за посиланням http://bit.ly/3spTqoR
У повсякденні люди доволі часто потребують вирішення майнових питань, зокрема актуальною є дилема: подарувати чи заповісти?
Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Особливістю спадкування за заповітом є те, що спадкоємець отримує у власність майно лише після смерті спадкодавця. Після складення заповіту, особа й надалі залишається власником свого майна та може вільно ним розпоряджатися.
Важливо пам’ятати, що заповіт у будь-який момент можна скасувати чи змінити, якщо сама особа цього забажає. При цьому кожний новий заповіт, який складе особа, скасовує попередній. Заповіт можна змінювати безліч разів протягом життя.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Якщо заповітом особу позбавили спадщини, то вона не можете одержати право на спадкування, крім випадків, коли такий заповіт визнано судом недійсним.
Однак варто зазначити деякі недоліки заповіту для особи, якій майно заповідається – існує таке поняття як обов’язкова частка у спадщині, яку закон гарантує певному переліку спадкоємців за законом, незалежно від змісту заповіту. До таких спадкоємців належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.
Тобто, якщо на момент смерті заповідача будуть спадкоємці, які входять до такого переліку, то особа, якій заповідач в цілому мав намір передати майно, отримає лише певну його частку. І таке право на спадщину встановлюється законом та не може бути змінено у заповіті.
Дарування – це домовленість двох сторін, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій або письмовій формі з нотаріальним посвідченням такого договору. У випадку дарування нерухомого майна, договір дарування укладається у письмові формі, нотаріально посвідчується з наступною його державною реєстрацією.
Всі права на майно дарувальника переходять до обдаровуваного з моменту прийняття ним дарунку, яким він може вільно розпоряджатися.
Особа, яка дарує майно, не може встановлювати якісь обов’язки, умови чи обмеження щодо майна, яке подарувала, оскільки договір дарування це безумовний договір.
Натомість заповіт може бути з умовою, з обмеженням, з позбавленням права спадкувати і секретний.
Отож, заповіт надає значну свободу вибору для спадкодавця. Він може скласти один заповіт, або кілька, вказати одного спадкоємця, або декількох, заповісти все майно, або його частину, а також змінити свою думку і скласти новий.
Договір дарування скасувати практично неможливо, якщо немає надзвичайно вагомих обставин – як, наприклад, недієздатність на момент вчинення правочину (складання договору).
Порада: не даруйте та не укладайте договір дарування, якщо ви не впевнені в самій людині (обдаровуваному), щоб потім не виникало непередбачених обставин. Поширеною є ситуація, коли родичам дарують житло, а вони просто виселяють дарувальника (колишнього власника), який на старості років не має власного житла.
Для людини, яка заповідає майно, заповіт є найбезпечнішим способом, оскільки вона до самої смерті залишається власником свого майна. Втім, універсального способу немає, необхідно аналізувати кожну конкретну ситуацію окремо.
Повний текст консультації читайте у лінку:
Рішенням Кабінету Міністрів України врегульовано процедуру розслідування випадків смерті медичних працівників внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2. Відповідні зміни до постанови КМУ «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» від 17.04.2019 № 337 Уряд прийняв на своєму засіданні учора, 05.01.2021. Рішення затверджено постановою КМУ за № 1.
Зміни напрацьовано з метою прискорення проведення розслідувань, а отже пришвидшення отримання потерпілими та членами їх родин страхових виплат від Фонду, під час робочих нарад за участі Міністерства соціальної політики України, Фонду соціального страхування України, Державної служби з питань праці і Міністерства охорони здоров’я України.
Документом спрощено процедуру проведення розслідувань гострого професійного захворювання на COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, а також внесено зміни до складу комісії з розслідування. Так, Фонд соціального страхування України здійснюватиме фінансування зазначених страхових виплат і допомог на підставі акту розслідування комісії, що складається з представників закладу охорони здоров’я:
Комісія утворюється наказом керівника закладу охорони здоров’я не пізніше наступного робочого дня з дня надсилання повідомлення про настання нещасного випадку.
У разі незгоди членів сім’ї медичного працівника із висновком розслідування, повторне розслідування проводиться комісією з представників закладу охорони здоров’я в іншому складі.
Нагадаємо, раніше у випадку смерті медичного працівника комісія створювалась територіальним органом Державної служби з питань праці, до її складу крім представників закладу охорони здоров’я також входили представники Держпраці і ФССУ.
Наведені положення застосовуються у разі смерті медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, що настала під час дії карантину, встановленого КМУ, та протягом трьох місяців з дати його відміни.
Зазначимо, у 2020 році Фонд соціального страхування України направив понад 100 млн гривень на страхові виплати медичним працівникам і їх родинам. Після завершення розслідування випадку інфікування медичного працівника COVID-19, за наявності необхідних документів виплати допомог здійснюються ФССУ в оперативному режимі. Працівники Фонду знаходяться на зв’язку із усіма особами, що мають право на виплати, консультують та допомагають зібрати необхідні документи.
Пресслужба виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування України
Фондом соціального страхування України крім завдань і функцій, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», реалізується додаткове державне завдання щодо соціального захисту медичних працівників відповідно до Закону №1645 та постанови Кабінету Міністрів України №498 з метою протидії поширенню коронавірусної інфекції.
У відповідності з вимогами законодавства України протягом 2020 року до Богодухівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України надійшло 56 повідомлень від керівників медичних закладів, щодо проведення розслідуваннь та встановлення гострого професійного захворювання медичних працівників. Станом на 31.12.2020 року розслідування 27 випадків завершено. На підставі зібраних матеріалів розслідування, розглянувши обставини та причини інфікування на гостру респіраторну хворобу COVID- 19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, створені комісії встановили, що гостре професійне захворювання пов’язане з виробництвом, підлягають обліку на підприємстві та по ним складені акти за формою Н-1/П. По 29 справах триває розслідування.
Станом на 31.12.2020 до Богодухівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України було подані заяви- розрахунки, щодо виплати листків тимчасової непрацездатності внаслідок гострого професійного захворювання (отруєння), через зараження коронавірусною інфекцією за актами Н-1/П 23 медичним працівникам на суму 71990,74грн, профінансовано 16 осіб на суму 48369,90грн, компенсовано заробіток за час самоізоляції 28 медикам на суму 43650 грн. Встановлення інвалідності та стійкої втрати працездатності медичних працівників внаслідок гострого професійного захворювання не зафіксовано.
Відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» стосовно всіх випадків інфікування працівників на робочому місці в обов’язковому порядку відповідними закладами охорони здоров’я Богодухівського району проводиться епідеміологічне розслідування. Мета цих розслідувань – виявити джерело інфікування, визначити межі інфікування, і головне – прийняти необхідні заходи, щоб локалізувати подальше розповсюдження цієї інфекції. Такі розслідування завершуються оформленням карти епідрозслідування, в якому зазначають наведену інформацію. На сьогоднішній день комісії в зв’язку зі значним навантаженням на них не виготовлені карти епідрозслідування, тому вони не можуть завершити розслідування». Інша причина затримок проведення розслідувань – відсутність діагнозів щодо гострого професійного захворювання, які встановлюють, відповідно до нормативно-правових документів, лікар-інфекціоніст і лікар-профпатолог.
Зазначені причини призводять до суттєвого подовження строків проведення розслідувань та в подальшому видачі актів потерпілим, які є єдиною підставою для здійснення відділенням страхових виплат.
Богодухівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області керується вимогами законодавства і тісно співпрацює з керівниками медичних закладів, розташованих на території Богодухівського району та головами комісій, щодо надання їм консультативної та методичної допомоги в розслідуванні гострих професійних захворювань медичних працівників, з метою прискорення їх розслідування та оформленні матеріалів у відповідності до вимог нормативно-правових актів.
Всі медичні працівники, які мають на це право обов’язково отримають страхові виплати після належного оформлення вищезазначених документів з відповідними висновками.
