Відповідно до п. 1 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною пунктом 3 цього підрозділу, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року.

Згідно з п.п. «а» п. 4 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 Кодексу активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у тому числі, але не виключно:

валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи.

При цьому відповідно до п.п. 7.1 п. 7 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу для об’єктів декларування, визначених п.п. «а» п. 4 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу:

базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування є грошова вартість відповідного об’єкта декларування або номінальна вартість грошової вимоги, у тому числі за позиками, наданими третім особам. У разі якщо така грошова вартість визначена в іноземній валюті, вартість таких валютних цінностей зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до відповідного виду валютних цінностей, визначеним Національним банком України станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. У разі якщо така грошова вартість визначена у вигляді банківських металів, вартість банківських металів зазначається, виходячи з маси та облікової ціни банківських металів, розрахованої Національним банком України станом на дату подання декларантом одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

Декларант зобов’язаний документально підтвердити грошову вартість таких об’єктів для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування шляхом додання до одноразової (спеціальної) добровільної декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування.

Враховуючи викладене вище, фізична особа, яка виявила бажання задекларувати кошти у національній та іноземній валюті, розміщених на рахунках у банках України, шляхом подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, зобов’язана документально підтвердити суму задекларованих коштів. При цьому такі документи надаються фізичною особою одночасно з поданням одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

 На сьогодні державна реєстрація факту смерті, що мала місце на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, проводиться органами ДРАЦС на підставі рішення суду про встановлення факту смерті на такій території, винесеного у порядку окремого провадження за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 317 ЦПК України.

 Так, заява про встановлення факту смерті особи на вищезазначеній території, може бути подана
 членами сім’ї померлого,
 їхніми представниками
 або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

 Така категорія справ розглядається невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду, а ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню.

 Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу ДРАЦС за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

 Заявники у справах за заявами про встановлення факту смерті, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, звільнені від сплати судового збору.

 Порядком взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України передбачено, що огляд трупа працівниками закладів охорони здоров’я проводиться лише за умови відсутності загроз життю та здоров’ю таких працівників.

 Працiвникам закладiв охорони здоров’я дозволяється видавати лiкарськi свiдоцтва про смерть та проводити видачу/захоронення тiл без направлення на судово-медичну експертизу за умови огляду трупа працiвником закладу охорони здоров’я на мiсцi перебування трупа зi встановленням факту вiдсутностi ознак насильницької cмepтi або на пiдставi наявної медичної документацiї iз закладiв охорони здоров’я (без уточнення).

 Заклади охорони здоров’я видають лікарські свідоцтва про смерть за територіальним принципом.

 У разі смерті людини поза межами закладів охорони здоров’я лікарське свідоцтво про смерть видається закладом охорони здоров’я за територіальним принципом з наданням інформації про видачу такого свідоцтва до органу та підрозділу Національної поліції України, на території обслуговування якого знаходиться заклад охорони здоров’я.

 За умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, незалежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем судово-медичним експертом на підставі зовнішнього огляду.

 Поставити правове запитання можна у контакт-центрі системи БПД: 0 800 213 103, дзвінки безкоштовні, юристи на лінії пн-пт з 8:00 до 19:00, сб-нд з 9:00 до 18:00.

 Або завітайте до найближчого з наших бюро: https://bit.ly/bpd_buro

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що Центр обслуговування платників податків Чугуївської ДПІ Головного управління ДПС у Харківській області відновлює свою роботу:

Режим роботи: Понеділок – п’ятниця: з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.*
Адреса: м.Чугуїв, вул.Героїв Чорнобильців, 1-а
Контакти: (05746)-2-22-42

Центри обслуговування платників податків у Харківській області:
https://kh.tax.gov.ua/…/tsentri…/588843.html

Увага! Надання адміністративних послуг, інші функції сервісного обслуговування здійснюється незалежно від місця обліку платника податків.

*Під час повітряної тривоги обслуговування платників припиняється.

Інформаційно-довідкового департаменту ДПС (щодо надання електронних довірчих послуг). Посилання на сайт https://acskidd.gov.ua/

Оновлений список телефонів «Гаряча лінія» від ГУ ДПС у Харківській області:
https://kh.tax.gov.ua/kontakti/

Працюємо та залишаємося на зв’язку!
Все буде Україна!

Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року частину суми процентів, сплачених ним за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 Податкового кодексу України (п.п. 166.3.1 ст. 166 ПКУ).

Кредитні договори платника податку, який бажає нарахувати податкову знижку на частину суми процентів, сплачених ним за користування іпотечним житловим кредитом, повинні відповідати, зокрема, таким умовам:

– у кредитному договорі необхідно зазначити, що ціллю його надання є придбання (будівництво) житла, яке приймається кредитором у заставу;

– до кредитного договору в обов’язковому порядку має бути укладений договір іпотеки (застави) нерухомого майна, що придбавається чи будується, який є невід’ємним доповненням до такого кредитного договору;

– договір іпотеки (застави) обов’язково має бути нотаріально посвідченим.

Платник податку – резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом за умови наявності документального підтвердження витрат:

– кредитного договору та нотаріально завіреного договору іпотеки;

– відповідних платіжних документів, в яких чітко визначено суму сплачених відсотків за користування іпотечним кредитом та прізвище, ім’я, по-батькові платника податку як платника цих процентів (рахунок з відбитком каси про перерахування коштів, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів);

– паспорта платника податку з позначкою про реєстрацію за місцезнаходженням житлового будинку (квартири, кімнати), щодо якого оформлено іпотечний житловий кредит.

Для проведення податковим органом розрахунку сум, що підлягають поверненню з бюджету, і забезпечення правильності визначення зазначених сум необхідно надавати до податкового органу копії зазначених документів.

Строк для подання декларації за витратами, понесеними у 2021 році, – по 31.12.2022 (включно).

Звертаємо увагу, що подати декларацію про майновий стан і доходи можна в електронній формі (у режимі онлайн) через Електронний кабінет платника з використанням електронного цифрового підпису фізичної особи.

ХТО ЩЕ МОЖЕ ПОСВІДЧИТИ ЗАПОВІТ

У більшості людей існує думка, що посвідчення заповіту можливе виключно нотаріусом та ніяк інакше. Проте законодавством передбачений вичерпний перелік інших посадових осіб, котрі можуть виконати таку функцію, адже кожна життєва ситуація вимагає конкретного підходу та розгляду.

За словами очільниці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ірини СВИСТУН, посвідчити останню волю спадкодавця уповноважені:

🔰головний лікар, його заступник з медичної частини або черговий лікар цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров`я, а також начальник госпіталю, директор або головний лікар будинку для осіб похилого віку та інвалідів;

🔰капітан морського або річкового судна;

🔰начальник пошукової або іншої експедиції;

🔰командир (начальник) військової частини, з`єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії;

🔰начальник установи виконання покарань;

🔰уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування.

Варто зазначити, що посвідчення заповіту посадовою, службовою особою відбувається лише відносно фізичної особи з повною цивільною дієздатністю та у присутності свідків.

Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, дати та місця народження заповідача і підписується заповідачем власноручно. Також на прохання заповідача заповіт з його слів може бути записано або надруковано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Остання воля спадкодавця обов`язково має бути складена та посвідчена у двох примірниках: один – для заповідача, другий – для передачі в той же день до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.

Примітно, що посадові та службові особи при посвідченні заповітів зобов`язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, що стали відомі під час їх посвідчення.