З 1 січня 2023 року стартувала кампанія декларування громадянами доходів, одержаних протягом 2022 року.

Подавати декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за минулий рік та сплачувати відповідні податки і збори – конституційний обов’язок громадян та їх особиста підтримка держави, її фінансової безпеки та обороноздатності.

До випадків, за яких платники податку – фізичні особи зобов’язані самостійно обчислити суми податку на доходи фізичних осіб (далі – податок) та військового збору, що підлягають сплаті до бюджету за результатами звітного податкового року шляхом подання до податкового органу податкової декларації, встановлених розділом IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), відносяться:

– отримання окремих видів доходів від податкових агентів, що не підлягають оподаткуванню при виплаті, але не звільнених від оподаткування (п. п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодексу) (суми заборгованості, за якими минув строк позивної давності; нецільова благодійна допомога понад установлену норму; додаткове благо тощо);

– отримання доходів від особи, яка не є податковим агентом (від інших фізичних осіб (резидентів або нерезидентів)) (п. п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу) (спадщина, подарунки, від оренди майна іншій фізичній особі, доходи від операцій з продажу (обміну) рухомого та нерухомого майна, у випадках, передбачених Кодексом тощо);

– отримання іноземних доходів  (п. п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Кодексу);

– при отриманні доходів від підприємницької діяльності фізичними особами – підприємцями (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) (ст. 177 Кодексу);

– при отриманні доходів від проведення незалежної професійної діяльності особами, які провадять незалежну професійну діяльність (ст. 178 Кодексу);

– набуття статусу резидента України іноземцем (п. п. 170.10.4 п. 170.10 ст. 170 Кодексу). Такі особи мають відобразити в податковій декларації доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.

Разом з тим Кодексом передбачені випадки, за яких платник податку звільнений від подання податкової декларації при отриманні доходів:

– від податкових агентів, які згідно з розділу IV Кодексу не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

– виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом IV Кодексу;

– від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до цього розділу не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до розділу IV Кодексу;

– у вигляді об’єктів спадщини, які згідно з розділу IV Кодексу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ст. 174 Кодексу.

Звертаємо увагу, що для фізичних осіб – платників податків – резидентів України, дохід, отриманий у вигляді суми коштів чи безоплатно наданих товарів (послуг), що надані за рахунок бюджетних коштів іноземних держав та їх державних фондів такому платнику податків та членам його сім’ї першого ступеня споріднення як особам, які постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації проти України і скористалися правом на тимчасовий захист відповідно до законодавства такої іноземної держави (далі – допомога), відповідно до п. 27 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки. При цьому зазначена пільга поширюється на всі форми надання зазначеної допомоги, у тому числі у разі її одержання як додаткове благо, а також від іноземних компаній, організацій, які відповідно до законодавства відповідної іноземної юрисдикції здійснюють благодійну діяльність.

Отже, фізичні особи – платники податків – резиденти України, які скористалися правом на тимчасовий захист в інших країнах світу, допомогу, отриману від іноземних держав та їх державних фондів, а також від іноземних компаній, організацій, які відповідно до законодавства відповідної іноземної юрисдикції здійснюють благодійну діяльність, декларують як іноземні доходи, при цьому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із таких сум не визначають та не сплачують. Тобто, зазначають лише отримання таких коштів як дохід без податку та збору.

При цьому декларацію про майновий стан і доходи можна подати в електронному вигляді через Електронний кабінет (cabinet.tax.gov.ua) у розділі «ЕК для громадян» – «Податкова декларація про майновий стан і доходи». Скористатись зазначеним сервісом зможуть особи, які ідентифіковані за особистим ключем, виданим кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг.

Звертаємо увагу, що з 01.01.2023 введено в дію нову форму податкової декларації, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143 «Про внесення змін до форми податкової  декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.06.2022 за № 593/37929.

Відповідно до п. п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу.

Пунктом 49.20 ст. 49 Кодексу передбачено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Отже, громадяни, фізичні особи – підприємці (крім осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування) та особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, за результатами 2022 року з урахуванням вимог Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» подають податкову декларацію до 01 травня 2023 року (включно).

Разом з тим звертаємо увагу, що відповідно до ст. 166 Кодексу фізичні особи – платники податку при дотриманні вимог встановлених зазначеною статтею Кодексу мають право подати податкову декларацію для використання свого права на податкову знижку. Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п. п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 Кодексу). Копії первинних документів, що підтверджують право на податкову знижку подаються разом з податковою декларацією (п. п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 Кодексу).

Наказами Міністерства фінансів України від 24 листопада 2022 року № 394 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 578» (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09 грудня 2022 року № 1562/38898) та від 15 грудня 2022 року № 438 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 24 листопада 2022 року № 394» (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19 грудня 2022 року № 1626/38962) внесені зміни до форм податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця та податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, зокрема, доповнено додатком з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік (опубліковано 30.12.2022 в Офіційному віснику України № 101).

Відповідно до пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, який затвердив такі форми, зобов’язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Згідно з пунктом 297/1.1 статті 297/1 Кодексу платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Звертаємо увагу, що згідно з пунктом 64 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік.

Платники єдиного податку – фізичні особи – підприємці першої – третьої груп, у яких виникає обов’язок визначити мінімальне податкове зобов’язання, вперше подають податкову звітність за новою формою разом з додатком 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» за 2022 рік.

Платники єдиного податку четвертої групи – фізичні особи – підприємці вперше подають податкову звітність за новою формою разом з додатком 3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» за 2022 рік та з розрахунком єдиного податку на поточний 2023 рік.

Увага! Запрошуємо безкоштовно отримати кваліфікацію «Професійний бухгалтер України»

Ви зможете вивчити такі дисципліни:

податковий облік;

бухгалтерський облік;

фінансовий облік;

правове регулювання;

BAS Бухгалтерія: Бухгалтерський та податковий облік.

Дистанційний курс розрахований на 25 занять та 80 академічних годин.

Усі учасники після успішного складання онлайн-тесту отримують електронний сертифікат.

Ініціатива створена для підтримки українських фахівців від компанії ALTERRA, яка спеціалізується на підготовці та підвищенні бізнес-кваліфікації за національними та міжнародними програмами, проведенні онлайн-іспитів, видачі дипломів і сертифікатів та розробці авторських проєктів для розвитку фахівців у сфері бухгалтерії, фінансів, аудиту та управління. Всеукраїнський проєкт реалізується за підтримки Державної служби зайнятості.

Детальніше тут: http://surl.li/elrdo

Дискримінація за ознаками мови, статі, расової приналежності, політичних та релігійних переконань тощо завжди була приводом для конфліктів у середині будь-якого суспільства. Тому порушення життєво необхідних прав меншості заради задоволення егоїстичних амбіцій більшості, на законодавчому рівні засуджується всіма цивілізованими країнами.

Щоб протидіяти безґрунтовній нетерпимості більш ефективно, в правовому середовищі були виокремлені форми дискримінації:

• пряма – коли є чітка мета дискримінувати людину (групу людей);
• непряма – коли нібито одна умова, висунута для певної спільноти, не може бути однаково виконана всіма її членами;
• підбурювання до дискримінації – вказівки, інструкції або заклики до дискримінації окремих осіб чи груп осіб за їх певними ознаками;
• пособництво у дискримінації – будь-яка свідома допомога у вчиненні дій або бездіяльності, спрямованих на виникнення дискримінації.
• утиск – небажана для окремої особи чи групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення щодо такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Як зазначила Ірина СВИСТУН, очільниця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зазначене у Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» розгалуження сприяє кращому вивченню проблеми  та реагуванню на випадки дискримінації. Разом з тим, юридична протекція у цьому напрямку стає більш дієвою, розробляються спеціальні законодавчі механізми, що допомагають захистити всі верстви населення.

Що робити, коли зіштовхуємось із дискримінацією у трудових відносинах. Що таке мобінг на роботі та як захистити себе від нього?

Передусім зазначимо, що рівність прав і свобод громадян закріплена у Конституції України. Принцип недопущення дискримінації в нашій державі визначено в частині першій ст. 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»: всі особи, незалежно від їхніх певних ознак, мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

Що таке дискримінація та як вона проявляється?

Дискримінація – це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Дискримінація може бути:

– прямою (наприклад, відмова у прийнятті на роботу вагітної жінки);

– непрямою (роботодавець прямо не зазначає, що не підвищує працівника з певних причин, а вигадує додаткові вимоги та критерії, яким такий працівник начебто не відповідає).

Не є дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, щодо яких застосовуються позитивні дії, а саме:

1. спеціальний захист від держави окремих категорій громадян, які потребують такого захисту (наприклад, особи з інвалідністю);
2. заходи, спрямовані на збереження ідентичності окремих груп осіб, за необхідності (квота для певних працівників);
3. надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом (наприклад, малозабезпечені особи);
4. встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян.

Однією з дискримінаційних дій під час виконання трудових обов’язків є мобінг (цькування). Стаття 22 Кодексу законів про працю України визначає це поняття так:

Мобінг – систематичні тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій. Це може бути:

–  створення щодо працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність;

– нерівна оплата за рівноцінну працю, яку виконують працівники однакової кваліфікації;

– необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Як діяти, якщо зазнали дискримінації чи мобінгу на роботі?

Найперше треба заявити про порушення та відстояти свої права. У цьому випадку передусім необхідно визначити, коли саме відбувся факт порушення (під час співбесіди, випробувального терміну, виконання професійних обов’язків протягом певного періоду) і чи є докази дискримінації. Якщо дискримінацію людина відчувала певний час, то доказами можуть бути: електронне листування, фото, відео, накази про нерівну оплату праці, покази свідків.

По-друге Ви можете звернутись:

1. До правоохоронних органів, якщо вчинені діяння:

– жорстокі, з домаганням, сексуальним чи гендерно обумовленим насильством;

– спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності;

– є образою почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями;

– прямо чи непрямо обмежують права або встановлюють прямі чи непрямі привілеї громадянам за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

2. Письмово до роботодавця (керівника підприємства, установи, організації), вказавши на обставини, які він/вона вважає дискримінаційними.
3. Звернутися зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
4. До відповідного територіального підрозділу Державної служби України з питань праці, виклавши у зверненні всі обставини справи щодо порушення вимог трудового законодавства та дискримінації.
5. До суду.

У разі вчинення мобінгу працівник має право:

1. Звернутись зі скаргою до Управління Державної служби з питань праці, яке реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
2. Із позовною заявою до суду щодо визнання фактів цькування та їх усунення (без подальшого припинення працівником трудової діяльності на період розгляду провадження у справі).
3. Отримати відшкодування шкоди, заподіяної через мобінг у розмірі витрат, які понесла особа під час лікування (таке відшкодування можливе у разі підтвердження факту його вчинення на підставі судового рішення, яке набрало законну силу).
4. Розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору та продовжує чинити мобінг.