Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що пунктом 177.14 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – Кодекс)  фізичні особи – підприємці – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які здійснюють виробництво власної сільськогосподарської продукції, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати у складі річної податкової декларації додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ).

Відповідно до п. 64 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік.

У додатку МПЗ до податкової декларації про майновий стан і доходи, зокрема, зазначаються:

кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються підприємцем для здійснення підприємницької діяльності та для яких визначається МПЗ, їх нормативна грошова оцінка та площа;

сума загального МПЗ, сума мінімального податкового зобов’язання щодо кожної земельної ділянки окремо;

загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до п. 177.15 ст. 177 Кодексу витрат на оренду земельних ділянок протягом податкового (звітного) року;

різниця між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Згідно із п. 177.15 ст. 177 Кодексу до суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

1) податок на доходи фізичних осіб (далі – податок) та військовий збір з чистого оподатковуваного доходу від реалізації власної сільськогосподарської продукції;

2) податок та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

3) єдиний податок (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну);

4) земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються у підприємницькій діяльності;

5) рентна плата за спеціальне використання води;

6) 20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

У разі використання земельної ділянки на праві емфітевзису податок та військовий збір, сплачені під час здійснення виплат за таким договором емфітевзису, щорічно враховується у частці, розрахованій пропорційно до річної суми нарахованої амортизації на нематеріальний актив у вигляді права користування земельною ділянкою за договором емфітевзису (п.п. 177.16  ст. 177 Кодексу).

Відповідно до п. 177.20 ст. 177 Кодексу сума податку у частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок у наступному податковому (звітному) році.

Фінансовий добробут найменших українців в умовах воєнного стану залишається одним із ключових векторів у роботі органів державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Разом з тим, не всі прагнуть якомога скоріше прибрати своє ім’я з порядку денного у виконавця і без додаткового правового впливу виконати свій батьківський обов’язок.

Так, вдале використання фахівцями Немишлянського відділу ДВС дієвих важелів примусового характеру дало бажаний результат. Мешканець Харкова, не бажаючи миритися з застосованими до нього санкціями, все ж сплатив на користь своєї дитини понад 260 тисяч гривень заборгованих аліментів.

Відтак, батьки, які не забезпечують власних нащадків, мають бути готові до того, що стануть фігурантами Єдиного реєстру боржників: https://erb.minjust.gov.ua/, де всі охочі  можуть переглянути інформацію про неплатників.

«Злочин-вирок-покарання» – узагальнена послідовність кримінального провадження. Змінити цей алгоритм може лише вичерпний перелік винятків, визначений чинним законодавством. Однією з обставин, що виключає кримінальну протиправність діяння, є фізичний примус.

Стаття 40 Кримінального кодексу України стосується осіб, що постраждали від жорстокості, метою якої є залучення жертви до протиправної діяльності. Так, тілесні ушкодження, тортури, позбавлення волі та інші насильницькі дії змушують бранця чужих злочинних думок погодитись на будь-яку незаконну пропозицію. Відповідальність за таких умов не настає, адже неможливо призначити покарання, якщо волею людини цинічно знехтували та силою нав’язали чужу.

Що стосується організатора злочину, він не тільки понесе відповідальність за фізичний примус, а й також за дії, до яких схиляв жертву.

Сплачуємо податки – наближаємо Перемогу!