Присвячено до Всесвітнього дня боротьби з опустелюванням та посухами
17 червня – Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою офіційно встановлений рішенням 49-ї сесії Генасамблеї ООН від 30 січня 1995 року. Дата цього дня була обрана до річниці прийняття конвенції по боротьбі з опустелюванням. Один із найзагрозливіших, глобальних і швидкоплинних процесів сучасності – розширення опустелювання, падіння, повне знищення біологічного потенціалу Землі, що приводить до умов, аналогічних умовам природної пустелі. Опустелювання розглядається як деградація земель під впливом будь-яких природних та антропогенних чинників. 17 червня 1994 року була прийнята Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням, тому міжнародна спільнота відзначає в цей день Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами.
Головною причиною (приблизно 75%) опустелювання в світі вчені виділили людську діяльність, а саме чотири види діяльності людини: надмірна культивація земель; перевипас; вирубування лісів; зрошення з порушенням норм і вимог.
Попри всю світову славу українських чорноземів, проблема опустелювання для нашої країни також є актуальною, хоча проявляється вона переважно на півдні країни – в областях степової зони. Землі країни зазнають суттєвого впливу деградаційних процесів, серед яких найбільш масштабними є ерозія, забруднення, підтоплення територій.
На сьогодні Конвенцію ратифікувало 196 країн світу, включаючи Україну. Цей день має на меті привернути увагу до стану агроландшафтів планети.
Мета цього Дня – звернути увагу людей на необхідність міжнародного співробітництва для ефективної боротьби з опустелюванням і засухою в природі. Цей процес змушує бити тривогу багатьох вчених, оскільки він загрожує навколишньому середовищу нашої планети.
Варто відмітити, що до найбільш ефективних заходів щодо боротьби с опустелюванням слід віднести: збільшення лісистості; розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни; встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; заходи по збереженню та відтворенню родючості ґрунтів. Також не варто забувати про те, що згідно Головного закону України – Конституції, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це обумовлено винятковим значенням землі, яка є головною матеріальною основою довкілля, необхідним засобом формування, розвитку і поширення рослинності, існуючих водних об’єктів, є основою територіальної цілісності держави та основою сільського, лісового виробництва.
Ми повинні пам’ятати про те, що питання охорони земель в умовах загострення екологічної ситуації в Україні має стати одним з найважливіших напрямків державної політики, оскільки поліпшення стану землі відкриває значні резерви збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і забезпечує суттєве оздоровлення екологічних умов життя людини.
